Їм довелося замінованими полями і спаленими селами вибиратися спершу до Києва, а потім до Прикарпаття.
30 врятованих з Чернігова дітей зараз вже у безпеці – у санаторії на Прикарпатті. І все завдяки одній-єдиній людині – своїй виховательці Наталі Песоцькій. Наймолодшому з її вихованців лише 3 роки, найстрашому 18. Всі вони – з розбомбленого росіянами центру соціально-психологічної реабілітації.
Про це йдеться в ТСН.
3 десяток дітлахів туляться до Наталі – єдиної з довоєнного життя, хто досі поруч. Їхніх батьків позбавили прав. Тож коли росіяни почали обстрілювати Чернігів, саме вихователі захищали їх, поки у будівлю не влучив рашистський снаряд. «Я кричу молитву Божій Матері, а діти за мною. Ми кричали просто у відчаї. Ударило по тій стіні, де нас не було», – розповідає вихователька Чернігівського центру соціально- психологічної реабілітації Наталя Песоцька.
Після руйнації будівлі дітей вирішили сховати у храмі, але туди з ними пішла вже лише Наталя, прихопивши і двійко власних дітей. «Я людей розумію: у кожного сім’ї. Мої діти були зі мною. Тому мені було нічого не страшно», – додає Наталія.
11 днів на матрасах у малесенькій церковній кімнаті Наталя згадує як страшний сон. «Нам дали таке приміщення десь 16 квадратів. Але саме страшне не це, а те, що ми залишилися без тепла, світла і без води із 30 дітьми. А дітки у нас проблемні», – розповідає жінка.
Коли снаряди почали розриватися вже й біля церкви, Наталя на свій страх та ризик вирішила прориватися полями. «9 годин ми їхали з Чернігова до Києва. Горить поле. Кругом повтикані оці хвости від ракет, горять будинки – одні труби стричать», – пригадує Наталя.
На київському вокзалі сіли у перший же поїзд. Виявилося – до Івано-Франківська.Тут дітей відвезли до санаторія. Розселили по теплих кімнатах. Жителі довколишніх сіл позносили для малих усе, що могли – від продуктів до іграшок. «За годину все необхідне завезли, нам вистачає. Все, що можна було: сосиски, масло, картоплю, молочні продукти, компоти», – додає вихователька.
Але хоча тут тепло та затишно, найбільше про що мріють діти – повернутися додому, до рідного Чернігова.
За час повномасштабного вторгнення росіян на Прикарпатті прихистили вже майже 300 вихованців інтернатів Київщини, Донеччини, Луганщини, Харківщини та Чернігівщини. І чекають на нових дітей – в обласній військовій адміністрації запевняють, місця вистачить усім.
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини
