Харків потрапляє у погану статистику щодо коронавірусу. Чому місто опинилося у такій ситуації і чи можна уникнути колапсу, розповів Андрій Пеньков.
Коронавірус продовжує встановлювати сумні рекорди в Україні. Щодня про свій діагноз COVID-19 дізнаються тисячі українців. Одна з найскладніший ситуацій склалася у Харкові та області, де фіксують одні з найвищих показників поширення вірусу.
Чому місто опинилося в такій ситуації, чи чекати другу хвилю коронавірусу, про проблеми з організацією порятунку українців, перенесений COVID-19 вдома та як уникнути колапсу – розповів лікар-педіатр вищої категорії, кандидат медичних наук Андрій Пеньков, передає ТСН.
– Харків потрапляє у погану статистику щодо коронавірусу. Чому місто опинилося в епіцентрі скандалів і в такій ситуації?
– Я скажу у цілому, а не про Харків. У той момент, коли почали говорили про коронавірус навесні, величезна кількість депутатів, чиновників, експертів, людей з медичною освітою взялися обговорювати захворювання, про яке нічого не розуміли. Ба більше, весь світ не розумів. Але наші сиділи і розповідали, що у нас 25 боксів в Олександрівській лікарні, ми впораємося. Коли закрились на карантин, то загальмували поширення вірусу Україною. І, на жаль, не використовували цей час для вивчення того, що відбувається у світі. Тільки деякі спробували вивчити ситуацію, але ці люди жодним чином не впливали і зараз не впливають на ухвалення адміністративних рішень.
Тестування потрібно, щоб виявити хворого та його контактних осіб. Навіщо потрібно визначати контактних осіб? Щоб ізолювати їх. Уряд мав дати можливість всім контактним бути на частково оплачуваному лікарняному. Я не знаю, як це можна було б вирішити фінансово. У підсумку: люди контактні, всім треба працювати, починають приховувати, що вони контактні або хворі, тому продовжують ходити на роботу. Держава взагалі не вирішила, що робити з цими пацієнтами. І зараз я не бачу законодавчого рівня, щоб ми з вами локалізували ці осередки і не давали можливості поширюватися інфекції. Може вже про це безглуздо говорити. З населенням ніхто не працював, з лікарями. Інформація про хворобу змінюється, лікування трансформується, а ми з вами крім КТ і антибіотиків так і не прийшли ні до чого. І виходить, що є якийсь протокол в МОЗ. Хтось хвалиться, що вони зробили роботу, а як воно внизу працює, ніхто не контролює.
І найстрашніше в цій пандемії, що всі брешуть і ніхто не каже правду. І ось ці запевнення, що у нас прекрасно йде боротьба, все організовано і працює, мені здаються найголовнішим обманом. Лікарні ж не обманюють. Давайте говорити чесно: всі люди, які хворіють, потрапляють до статистики? Я знаю багато випадків, коли люди нікуди не зверталися і ПЛР-тести не робили. І водночас є маса випадків, коли людина 100% інфікована, але не встигає отримати ПЛР-тест або 20% ПЛР негативні – вона не потрапляє до статистики. Ми з вами не знаємо, скільки зараз помирають реально від коронавірусу, і ми не знаємо, скільки помирають від інших хвороб, які COVID-19 загострив. Умовно кажучи, людина без інфекції жила б зі своїм інфарктом, діабетом, але на тлі коронавірусу померла. Багато людей не розповідають, що приходять до лікарні, а їм кажуть, що це не вірус. Хоча клінічно встановити це можна. Найнерозумніше, немає професійного аналізу і критичного погляду на те, що роблять. Якщо ми хочемо щось змінити на краще, треба проаналізувати помилки. Але у нас же немає помилок.
– Друга хвиля до нас ще не дійшла? Ми готові до неї?
Друга хвиля – це коли була пандемія, вжили заходів і у них плато зійшло нанівець. Потім вони розслабилися і було підняття. В Україні ви де бачили провал? Україна весь час повільно, але впевнено йшла експонентою. Тут питання не в другій хвилі, а в тому – або ви контролюєте захворюваність, або ні. Ми її не контролювали і не контролюємо. Ми зараз відкриваємо лікарняні ліжка. Але набагато дешевше, щоб люди не потрапляли до лікарень, а якщо і потрапляли, то отримували вчасно всі обстеження і лікування. Не секрет, щоб отримати результати аналізу, два дні треба чекати. Людина надходить до лікарні на 9-й день хвороби, а результат аналізів через 2 дні. Ми не можемо досі вирішити ургентність аналізів і досліджень. Є багато медичних питань і потрібен організаційний момент. Я не бачу активності професійної асоціації, співтовариства медиків, щоб вони взяли ситуацію під свій контроль, а не політики управляли цими речами. Але оскільки 30 років лікарів у нас принижували, це не дозволяє на чільне місце поставити медичні питання. У нас все політика.
– Який армагедон може чекати на Україну?
– Найскладніше, що ми так і не навчилися як поводитися для профілактики масово. Ми напередодні епідемії грипу та не знаємо, як люди будуть його переносити, чи будуть сукупні захворювання. Це дуже важкий час і знову ж таки, куди класти важких пацієнтів? Всі ліжка зайняті хворими з COVID-19. Якщо ми так і не зрозуміємо, що потрібно робити (я зараз не про закриття бізнесу і карантин, цього можна уникнути).
А ось питання ресурсів – люди платять за лікування. Питання до держави – ви обіцяли, що хворі отримуватимуть допомогу безкоштовно. Щось платять, але яку кількість препаратів люди змушені купувати за свої гроші. А цього можна було б не робити. Експерти кажуть, все може тривати і до 2022 року. У нашій ситуації, коли в принципі ми не контролюємо захворюваність, буде зростання, поки 40% не перехворіє. І тоді піде зниження. Вважається, що 60% повинні перехворіти. Решта 20% будуть хворіти до наступного літа або осені.
– Що можна зробити, аби не було колапсу?
– Японія, Таїланд, Китай, В’єтнам – всі у “зеленій зоні” з їхнею щільністю населення. Тому, що культура носити маски була вже багато років. Вони на сході не обіймаються і не цілуються, у них інша культура, дуже дисципліновані люди, які дотримуються всіх правил. Ось вам і відповідь. Але це передбачає все ж якийсь культурний та інтелектуальний рівень людей, щоб усім разом домовитися і дотримуватися правил. Якщо немає взаємної відповідальності, турботи один про одного, то ми пожинаємо плоди того, що відбувається зараз.
– Якщо говорити про лікарів і посадовців, які б мали все приготувати. Чи могли б вони зі свого боку ще щось зробити?
– Звісно. Розробити робочі чинні правила гри. Давайте візьмемо наш Харків. От скільки разів збиралися лікарі поліклінік, стаціонарів лікарень хоча б на якусь локальну конференцію і обговорювали, що взагалі відбувається в Харкові? Який контингент, хто чим лікує, на що є відповідь, на що немає. Хоч одна конференція в якомусь місті України проходила, щоб лікарі обговорили? Я не чув. Кожен сам по собі. Де лідерство наших університетів, інститутів підвищення кваліфікації, академіків? Де всі ці люди? Де запит від нашої влади, щоб ми всі сіли в тісному колі і поговорили про наші недоліки. Ось це і це у нас добре, слава Богу, кисень підтягнули, порівняно з тим, що було в березні. Але є ж маса речей, які не працюють. Нікому не цікаво.
– Ви напевно бачили відео з куп’янської лікарні, де люди лежали в коридорах і це обговорювали всюди…
– Тут можна і на вулиці лікування проводити, аби грамотно. Ми бачимо і розуміємо, в якому стані перебуває медицина. 30 років за залишковим принципом. Та й при Радянському союзі медицина була за залишковим принципом, я це пам’ятаю.
– Харківська область, кажуть, найбільше підготовлена з усіх регіонів, найбільше розгорнутих ліжок, але при цьому люди виставляють відео, де вони лежать у коридорах.
– Насправді кількість ліжкомісць – це абсолютно не критерій готовності системи. Китай – країна контрастів. Готовність системи, це коли в Китаї тисячі заражених, коли вони мобілізувалися, побудували госпіталі, розгорнули ліжкомісця у пристосованих приміщеннях. У них кількість менеджерів за кілька днів збільшилася в 4 рази. Не лікарів, а управлінців, тому що потрібно було займатися менеджментом. Вони дали повноваження всім, кому тільки можна. Вони вирішували всі питання в один дотик, настільки швидко ухвалювалися рішення, щоб впоратися з цією всією ситуацією. В тому числі, організовували місця, де були інтенсивні пацієнти і кисень. У нас же відкрили ліжкомісця, а там кисню немає. Ми поклали туди людину, яка і вдома може лікуватися. А на кисень, як мені сказали, і з сатурацією 88 можуть не забрати, тому що немає місць, і кому ці ліжкомісця потрібні, якщо кисню немає?
– Кажуть, що пацієнти у лікарнях діляться один з одним своїм киснем.
– Є таке. Хіба це готовність?
– Розкажіть про Ваш випадок перенесення хвороби.
– Просто захворів і все. Син зі школи приніс вірус, захворів, лікувався вдома за схемою, яку використовую на своїх пацієнтах. Консультувався з колегами, телефонував Володі Корсунову (Володимир Корсунов, професор, завідувач кафедри анестезіології та інтенсивної терапії Харківської медичної академії післядипломної освіти, – Ред). На щастя, я був удома. У мене концентратор кисневий, який я купив в березні, мені здалося, що він зможе знадобитися. Я 4-та або 5-та людина, якій цей концентратор допоміг впоратися з COVID-19 і лікуватися в домашніх умовах. Це добре, що пощастило, і більше 10 літрів кисню в хвилину, які видає цей концентратор, нікому з пацієнтів не потрібно було. Таких багато пацієнтів, кому досить 2-3 дні, а комусь подихати киснем на тлі загального лікування і можна було б абсолютно не займати чиєсь місце в лікарні, де є високопотокова киснева терапія. Потрібно робити сортування і розуміти, які пацієнти потребують госпіталізації, а які – ні. Якщо вдома, то як лікувати вдома.
Час уже прокинутися, це – абсолютно неправильний підхід. Антикогулянти, гормони, антибіотик – я впорався вдома. Сам собі внутрішньовенно колов антибіотик, руки ноги всі сині. Іноді запрошував фахівців. Це теж питання організаційне. Якби я і моя рідня не були б медиками, то хто б мені, наприклад, робив призначення. Все це треба було б через поліклініку, продумувати на рівні доступу, щоб хворі не ходили і не поширювали вірус лабораторіями, по КТ, лікарнях і поліклініках.
– У мене сестра лікувалася у сімейного лікаря і дізналася, що він помер від коронавірусу, підхопивши у поліклініці. Скільки таких смертей…
– Для мене боляче думати, що це можна було б організувати по-іншому. Мене більше хвилює, чому ми, медики, дозволяємо політикам і чиновникам нами керувати, саме медичною частиною. Я не кажу про фінанси, чому ми мовчки погоджуємося з дуже неправильними рішеннями, які виконуємо.
– А загалом, як би ви назвали тих людей, які довели медичну систему до того стану з COVID-19, яка зараз є?
– Якби це стосувалося лікарського злочину. Уявіть собі, лікар, який надає допомогу несвоєчасно, або не в повному обсязі. Це призводить до порушення здоров’я людей і до летальних випадків.
У когось діагностували зниження сатурації, нічим було підняти. А ця людина могла вчасно потрапити на кисень і залишитися живою. Чи людина, яка потрапляє на кисень, залишається живою, а потім півроку відновлюється. Тобто в масштабах одного випадку такий інцидент трактувався б як халатність і лікаря б засудили, приміром. А в масштабах державних рішень – чомусь ніхто цього не робить, жодної відповідальності.
– Чи дійсно можна назвати людей, які довели ситуацію з COVID-19 до того, що вони злочинці?
– Я не буду цього говорити. Але загалом це злочин, якщо розбиратися. Чому я не можу сказати, що лише вони винні – тому що все робиться з благословення народу. Тобто вони це роблять, бо ми це дозволяємо робити. Лікарі дозволяють робити. Люди, які нехтують всіма правилами, шкодячи своєму здоров’ю і оточенню – тобто поводяться абсолютно неадекватно.
Але хтось же має бути зрілим. У дитини цей інстинкт знижений: вона біжить через дорогу. Для цього є дорослий, який бере цю дитину за руку, притримує і контролює цей процес, щоб вона не потрапила під машину. У нашому суспільстві просто зникли дорослі зрілі люди, які могли б взяти на себе відповідальність і провести українців через таку складну ситуацію з мінімальними втратами. Як на мене, це просто питання відсутності відповідальних лідерів на всіх рівнях влади.
– А якщо скооперуватися владі та лікарям?
– Уже ніхто не скооперується. У влади немає запиту, і серед лікарів є дуже мало людей, які поза політикою. От Корсунов. Візьмемо Володю Корсунова. Я його знаю зі студентських років. Він знає свою справу. Поряд із ним працює Ігор Одинець, мій однокурсник. Чудові люди. Ось вони, будь ласка. Є ще з десяток людей в Харкові, з якими можна було б сісти і розмовляти. Десь хтось когось один раз зібрав, і все. А лікарі повинні працювати в контакті 24/7.
Увесь цей час нам потрібно було використовувати, щоб створити армію підготовлених лікарів на всіх рівнях: для поліклінік, для ЦКЛ… Хіба це важко було організувати? Потрібен був запит. Хіба з цим би не впорався наш завкафедри? Впорався б. Хто так поставив задачу? Хто мав би поставити таку задачу?
– А чи можна ще щось зробити? Щоб цю ситуацію змінити?
Тому що нема з ким розмовляти, нема з ким робити справи. Тому і почали лідирувати всюди, бо нема з ким розмовляти. Поки всі не “вимруть” і не перехворіють, усе це буде продовжуватися. А скільки у них (влади, – Ред.) в руках приховування інформації, статистики. Ви ж не знаєте, скільки померло від позагоспітальних пневмоній, не від COVID-19. У вас же немає цієї статистики. У вас нема статистики, скільки похорон було, порівняно з минулим роком. З січня місяця, скільки було за цей час було похорон. Де ця статистика? Як зросла смертність від супутніх захворювань? Весь світ демонструє цифри, що від усіх захворювань зросла смертність. Тобто COVID-19 загострює всю хроніку, і люди помирають. Де ця статистика по Україні?
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини