Мешканці Київщини потрапили у полон російських військ у березні, коли ті захопили Димер. Там на території підприємства росіяни влаштували катівню, де в нелюдських умовах тримали цивільних у приміщенні ливарного цеху.
Далі бранців незаконно вивезли на територію РФ і готували до довічного ув’язнення, та пробули в російському полоні понад місяць, йдеться в ТСН.
Односельці Дмитро і Володимир заходять на територію місцевого підприємства в Димері, де їх утримували росіяни. Під українським прапором на прохідній досі стоять російські ящики з-під набоїв до зенітно-ракетного комплексу. Вибиті шибки, згоріла покрівля на будівлях і вкрита снарядами територія – так нині виглядають приміщення з ливарного виробництва, які стали камерою утримання для місцевих.
«Заводили людей із шапками на головах замотаними скотчем, руки зв’язані», – пригадують волонтери, які стали бранцями.
Володимир і Дмитро свідомо лишились в окупованому росіянами районі, аби допомагати місцевим евакуюватись і привозити продукти стареньким. Це не сподобалось кадровим російським військовим, вони захопили чоловіків у полон.
У тогочасній катівні був один туалет на всіх, вода в каністрі. На стіні зберігся напис із датою, кількістю взятих у полон і як проводилися допити. В кімнаті без світла на 20 квадратів перебували чотири десятки людей. Час доби цивільні бранці розрізняли по щілині у дверях, через яку проступало світло з вікна – згадують чоловіки.
«Згадувати всі дні перебування тут – не з приємних вражень і не з тих вражень, що хочеться запам’ятати. Як з’ясувалось бригада «ВДВ» була, десь аж із приморского краю», – розповідають колишні бранці.
Формувальник Владислав єдиний, хто лишався у промзоні, коли 5 березня на підприємство зайшли росіяни.
«Прийшли, розділи, документи вилучили, телефон. Під автоматами стояти мало приємного. Запитали, яке останнє бажання у тебе, я говорю, що сина побачити хочу, він у мене ще маленький», – пригадує Владислав.
Після тижневого ув’язнення Володимира і Дмитра відправили на територію Білорусі.
«Звідти нас завезли до Росії в Брянську область і СІЗО. Там уже ми перебували впродовж місяця. Нас переодягнули, як їхніх зеків, жили по тюремному режиму», – розказує Дмитро.
Той місяць катувань і тортур чоловіки згадувати не хочуть. Російські військові масово затримували цивільних на окупованій території Київщини, аби згодом обміняти їх на кадрових російських військових. Нині у підвалах і колоніях росіян можуть перебувати тисячі українців, кажуть правозахисники. Наразі відомо про два десятки СІЗО по всій Росії, де утримують наших громадян. Таку практику росіяни застосовують в окупованих Мелітополі Новій Каховці і Херсоні.
«Ми можемо говорити, що на півдні України військові шукають цілеспрямовано шукають колишніх АТОвців, активістів, волонтерів журналістів», – повідомляє координаторка медийної ініціативи за права людини Тетяна Катриченко.
«У нас є свідчення одного із заручників, який був у Курську і він розповідав, що чоловік, якого він не знає прізвища, він загинув там у Курську, він сидів з ним в одній камері», – розповідає журналіст медийної ініціативи за права людини Артур Пріхно.
Однокамерники в минулому, які нині потоваришували, подробиць звільнення з російського полону не виказують, адже досі тривають слідчі дії. Нині вони чекають на відновлення документів і радіють тому, що вирвалися з території Росії живі. «З нашої компанії, скажімо так, що тут перебували, лише троє звільнених. Основна маса там зараз, в полоні», – кажуть вони.
Поки слідчі збирають матеріали для Міжнародного суду, волонтери шукають роботу. І по вже деокупованим селищам зустрічають тих, кого рятували від обстрілів.
«Є бабуся в Козаровичах, то вона зараз мінімум раз на тиждень телефонує, хоча її син у полоні, вона мене вважає своїм сином», – розповідає волонтер.
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини
