Донька Лідії та Дениса – Іванка – опинилася в окупації в Маріуполі. За деякий час жінці прислали смс, що її дитини більше немає. Однак вона не повірила в це та розшукала свою дівчинку.
Про це пише 24 канал, посилаючись на “Українська правда”
Дворічну Іванку Мисько повернули 28 червня цього року. Детальніше про цю щемливу історію – читайте далі.
Казали, що доньки більше немає
Ліда Мисько розповіла, що напередодні війни Іванка з бабусею та дідусем жили в Донецькій області, оскільки вони з чоловіком працювали на роботі, де постійні відрядження.
23 лютого, коли в телеграм-каналах почали з’являтися повідомлення, що близько 18:30 один з районів Донецької області обстріляли, ми з чоловіком не були вдома. Я кинулася телефонувати свекру й бабусі чоловіка. Попросила виїхати з Іванкою до моїх батьків в інше місто, – пригадала жінка.
Однак бабуся відповіла Ліді, що цю біду пересидять вдома, в селі. Згодом вони вирішили все ж таки рушати до Маріуполя, де у Ліди та її чоловіка Дениса була власна квартира.
“П’ятого березня я поговорила з рідними востаннє. Далі зв’язок зник. Моїй доньці на той час було усього рік і п’ять місяців. Я не могла нормально працювати. Божеволіла. Дзвонила куди тільки можна, аби дізнатися про дитину. Писала в соцмережах”, – розповіла Ліда.
Після того, як 16 березня 2022 року російський літак скинув бомбу на Маріупольський драмтеатр, жінка не могла спати. Їй ввижався плач доньки, що вона тягне до неї ручки з тих розвалин. І одного разу Ліда прочитала жахливе повідомлення: “Все, твоєї доньки немає…”.
Я не повірила! Казала собі: “Не може такого бути! Я відчуваю серцем, що з нею все добре!” – заявила жінка.
Однак виявилось, що свекор з бабусею і дитиною якимось дивом вибралися з Маріуполя і 10 кілометрів йшли до села, де у них був будинок. За словами Ліди, вона дуже боялася, що Іванку вивезуть у Росію, запроторять у сиротинець і вона більше ніколи її не побачить.
Наприкінці липня 2022 року на Ліду вийшла дівчина на ім’я Марина і повідомила, що вони сидять у селі та з Іванкою все добре. Жінка дала номер телефона, яким можна було зв’язатися через російських мобільних операторів і тоді Ліда почула голоси живих свекра та своєї дитини.
Перевізники “кинули” на гроші
Ліда зв’язалася з перевізниками, які за шалені гроші пообіцяли вивезти дитину з родичами з окупованої території. Водночас водії просили плату наперед. Одного разу жінка заплатила 50 тисяч гривень авансом, та перевізник більше на зв’язок не виходив. Вдруге вона перерахувала вже іншому 32 тисячі, але це також виявився обман.
Через декілька місяців Ліді допомогли зв’язатися з Анастасією – фахівчинею соціальної роботи з “Української мережі за права дитини”. Вони вирішили вивозити дитину іншим шляхом. Це була надскладна операція.
Так, Іванку вивозили через одну із сусідніх країн. Свекор з бабусею з допомогою волонтерів привезли дитину з непідконтрольної території на КПП “Новоазовськ”, проте того дня почалася історія з Пригожиним і довелося все міняти.
Іншим разом дитину повезли до іншого КПП. На щастя, дівчинку вдалося повернути додому.
Коли ми її забрали, їй було 2 роки і 9 місяців. Прибігла… Сльози, поцілунки… Рожевий костюмчик, хвостик на голові. Вже доросла! Це було щастя! Дуже вдячна своєму свекру і бабусі чоловіка, що в таких страшних умовах зберегли нам дитя,
– сказала Ліда.
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини
