Демограф розповів, коли запрацює Стратегія демографічного розвитку і які її ключові цілі.
Демографічна криза в Україні стрімко поглиблюється. Щоб якось виправити ситуацію та розпочати зміни, уряд ухвалив Стратегію демографічного розвитку до 2040 року, – пише ТСН.
Чого очікувати від Стратегії ми поцікавилися у Олександра Гладуна, заступника директора з наукової роботи Інституту демографії та проблем якості життя НАНУ.
Коли запрацює “порятунок демографії”
– Кабмін ухвалив Стратегію демографічного розвитку до 2040 року. Коли вона запрацює і дасть перші результати, за яких умов?
– Стратегію ухвалили 30 вересня. Робота над її підготовкою тривала понад рік, до цього процесу були залучені численні фахівці з різних сфер, в тому числі, нашого Інституту. Наприкінці стратегії є затверджений Операційний план заходів. За місяць, має відбутися розроблення та затвердження плану заходів з її реалізації у 2024-2027 роках. Тобто за жовтень мають бути розроблені конкретні пропозиції. Після цього, в залежності від того, які напрямки та ключові орієнтири запропонують причетні міністерства та відомства, можна буде говорити про практичну реалізацію Стратегії. Зараз це просто документ.
До речі, план з реалізації стратегії має бути узгоджено з Мінфіном, бо певні заходи з демографічної політики повинні фінансуватися з держбюджету. У зв’язку з тим, що проблеми з фінансуванням є завжди, а під час війни, вони особливо відчутні, треба обирати основні напрямки, на які концентрувати зусилля.
Шість цілей з порятунку
– А які саме напрямки?
– Основні напрямки викладені у Стратегії – це її шість основних цілей.
Перша – створення умов для міграційного приросту населення та зниження рівня відтоку українців за кордон.
Друга – створення умов для підвищення рівня народжуваності та підтримка сім’ї.
Третя – зниження рівня передчасної смертності. Тобто питання смертності, здоров’я населення, а саме, що може зробити місцева влада, самі громадяни та МОЗ.
Четверта – активізація на ринку праці максимальної кількості громадян, які можуть працювати. Аби з одного боку наповнювати бюджет, а з іншого, щоб через зайнятість населення створити умови аби домогосподарства були економічно самодостатні у питаннях з виховання дітей.
П’ята – це адаптація соціуму до демографічного старіння та формування умов для активного довголіття. До речі, Україна не є “найстарішою” країною у світі, у Європі є держави, де рівень старіння вище ніж в Україні. Але ці процеси у нас, на жаль, тривають, і передусім через дуже низьку народжуваність. Тому частка людей у віці 60 років і старше буде постійно зростати. А це спричинить певний тиск на соціальну інфраструктуру і відповідно на бюджет держави, бо чисельність на ринку праці активного трудового населення буде зменшуватись.
Шоста – розвиток можливостей для якісного життя. Тобто питання безпечного довкілля, створення безбар’єрності на усіх об’єктах житлової та соціальної інфраструктури, механізми забезпечення громадян житлом, якість та доступність інфраструктури, соціальна згуртованість суспільства.
Загалом Стратегія виходить за вузькі рамки демографії, але з іншого боку, це правильно. Тому що зараз всі усвідомили, що демографічні процеси – це і є життя країни. Демографічна ситуація впливає на соціальну інфраструктуру, на розвиток економіки, а з іншого боку, рівень розвитку економіки та соціальної інфраструктури, впливає на демографічні процеси. Тобто це нерозривні речі.
– У Стратегії прогнозується, що у 2051 році населення України становитиме лише 25,2 мільйона осіб. Чому саме таке число? Які ще існують прогнози у документі?
– Тут варто зазначити, що розробка подібних документів має відповідну структуру. Спочатку описуються існуючі проблеми, далі йде оцінка реального демографічного стану. І наступне – стратегічні цілі, про які я вже розповідав.
Коли аналізувалася поточна демографічна ситуація, то використовувалися дані з різних джерел. Демографічний прогноз робив наш Інститут, результати дослідження частково увійшли до Стратегії. Він ілюструє, якою може бути ситуація, якщо нічого не виправляти у царині демографії.
Оптимістичний та песимістичний прогнози
– Якими бувають демографічні прогнози, вони якось поділяються на групи?
– Щодо прогнозів, то вони насправді є різні. Їх роблять фахівці ООН, ЦРУ, Євростату, наш Інститут, а також інші установи та організації.
При розробці прогнозів у дослідження закладаються різні параметри щодо народжуваності, смертності та міграції. Аналізується інформація за попередні роки, поточна ситуація і робиться експертне передбачення на майбутнє.
Залежно від цього експертного передбачення, ми можемо отримати різні прогнозні результати. А сам прогноз розробляється у декількох варіантах. Наприклад, цього року ми розробляли прогноз у трьох варіантах – оптимістичний, середній та песимістичний. За кожним з цих варіантів отримали різне число населення на різну дату.
У песимістичному прогнозі закладається відносно низька народжуваність, висока смертність та більш-менш висока міграція. При оптимістичному прогнозі, навпаки, що буде підвищуватися народжуваність та ставатиме меншою смертність. А у середньому варіанті прогнозу усі складові знаходяться між високими та низькими значеннями показників.
Скільки буде українців у 2040 році: три різні варіанти
– А як часто переглядаються ці прогнози і від чого це залежить?
– Вони постійно переглядаються. ООН, наприклад, переглядає свої прогнози, по всіх країнах світу, раз на два роки. Ми це робимо щорічно, бо є нагальна потреба врахувати поточну ситуацію.
При розробці прогнозів для України дуже важливим чинником є рік закінчення війни. Для оптимістичного прогнозу ми обрали, що війна закінчиться 2025 року, для середнього – 2026, а для песимістичного – 2028. Але якщо війна не закінчиться у 2025 році, то наступного року нам доведеться знову переглядати усі прогнози.
– Тож скільки буде українців до 2040 року, які є варіанти прогнозів?
– За оптимістичного прогнозу українців у 2040 році буде – 31,5 мільйонів. За середнім варіантом – 28,9 мільйонів, а по песимістичному – 25,5 мільйона осіб. Ось вам наочна різниця за трьома різними варіантами прогнозу.
До речі, до війни ми розробляли прогнози в 6-7 варіантах, таку ж кількість варіантів робить зараз ООН.
Чи варто вірити довгостроковим прогнозам
– Як людям ставитися до прогнозу ООН, що українців у 2100 буде лише 15 мільйонів?
– Тут варто зазначити, якими бувають демографічні прогнози. Короткотермінові прогнози на 3-5 років є найбільш точними. Саме тому їх використовують для складання планів з соціально-економічного розвитку.
Середньострокові прогнози – менш точні, вони розробляються приблизно до 15 років. Але вони дозволяють, так би мовити, зазирнути у перспективу.
А ось довгострокові прогнози (25, 50, 100 років) варто розглядати, як прогнози-попередження, вони показують нам, що може статися, якщо нічого не змінювати. До речі, довгострокові прогнози також використовуються урядами країн для осмислення ситуації і висновків – влаштовують їх показані перспективи чи ні. Зазвичай вони нікого не влаштовують. І ці числа мають слугувати основою для проведення певної демографічної політики, щоб такі прогнози не реалізувалися.
Особливо це актуально для України, коли чисельність населення стрімко зменшується і нам треба терміново вживати заходів, щоб ці прогнози не реалізувалися.
Найбільша загроза для України
– Яка, на вашу думку, найбільша загроза для України після закінчення війни?
– Гадаю, найбільша загроза в тому, що у нас занадто низька народжуваність. Якщо людина не народилася, то вона й не проживе життя, не помре, не виїде за кордон, не повернеться в Україну. Тому народжуваність – головне.
Для того, щоб не відбувалося природного скорочення населення, 100 жінок повинні народжувати 210-220 дітей. Показник високий, навіть у Європі його не вдається досягнути. Але у нас занадто низька народжуваність. Якщо її вдасться більш-менш вивести на рівень 160-180 дітей на сто жінок, це вже для України буде непогано. Однак, чисельність населення все одно буде скорочуватися, але не такими стрімкими темпами, як зараз.
Загальмувати скорочення чисельності населення також можна збільшенням тривалості життя. А це вже проблема, як конкретної людини, яка має дотримуватися самозбережувальної поведінки, так і активних дій з боку системи охорони здоров’я, щоб надавати людям ефективну допомогу.
А що стосується війни, то багато що буде залежати від того, скільки людей повернеться до України після її закінчення. Зараз за кордоном через війну знаходиться понад 6 мільйонів українців, і якщо половина з них повернеться, то це для нас буде дуже не погано. Можливо, українців навіть і більше повернеться, але точного числа зараз ніхто не може назвати. Все залежить від того – на яких умовах і коли саме закінчиться війна. Тому демографічна ситуація в Україні дуже сильно залежить від ЗСУ та подій на фронті.
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини
