Постать Юрія Кульчицького – доволі дискусійна. Тож й до питання встановлення пам’ятника кавовому герою підійшли двозначно – були ті, хто “за”, проте були й “проти”. Постать Кульчицького “обросла” міфами та легендами. KAVA вирішила з’ясувати у відомого львовознавця Ілька Лемка, що в особистості Кульчицького є правдою, а що – вигадкою.
KAVA: За те, що Кульчицький допоміг врятувати Відень від турків, у винагороду отримав дозвіл на відкриття кав’ярні, 300 мішків кави та помешкання у Відні.
Ілько Лемко: Виходячи із звичаїв того часу, швидш за все, це могло бути правдою. Оскільки Кульчицького вважали рятівником Відня, то він міг отримати винагороду. Наприклад, ліцензію на відкриття кав’ярні чи триста мішків кави – як про це пишуть. Питання, чи їх було триста. Адже ніде не вказано, чи це було десятикілограмові мішки, чи п’ятдесятикілограмові. Відомо, що мешканці Відня не знали, що таке кава. Вони бачили темно-зелено-сині зерна і думали, що то є корм для верблюдів. Кульчицький знав, що це таке і справді міг попросити у винагороду мішки з кавою. Про помешкання – таких даних нема, але ліцензію на відкриття кав’ярні або ж якісь інші превілеї – цілком міг одержати. Тим паче, що подарунок він, ніби-то, отримав від самого короля Яна III Собєського.
KAVA: Ви сказали, що австрійці не знали, що таке кава, а кавові зерна називали кормом для верблюдів. Є інформація, що Юрій Кульчицький рекламував каву, пригощаючи напоєм перехожих на вулиці.
Ілько Лемко: Так, це була промоція кави. У Відні 1683 року Юрія Кульчицький відкрив першу кав’ярня в Центрально-Східній Європі. Хоча ні, в Кам’янці-Подільсткому турки відкрили кав’ярню 1672 року. І в цьому ж році була відкрита кав’ярня в Парижі. Це цікавий факт, адже це за 11 років до того, як відкрили першу кав’ярню у Відні. У Львові немає офіційної згадки про першу кав’ярню. Кажуть, що вона була в Пасажі Андреоллі в 1803 році, проте є й такі, хто стверджує, що за рік до того – 1802-ого на площі Ринок була кав’ярня Леваковського. Чоловік, начебто, був кондитером і до тістечок, які випікав, подавав каву. Хоча каву, мабуть, пили й до того, але приватно чи вживали напій як ліки.
KAVA: Тобто першими кав’ярнями у Центрально-Східній Європі були у Парижі та в Кам’янець-Подільському?
Ілько Лемко: Турки захопили Поділля, тобто Кам’янець-Подільськ був під протекторіатом Туреччини. 1672 року, як я вже казав, тут відкрили першу кав’ярню. Є згадки про те, що в цьому ж році відкрили кав’ярню в Парижі, згодом – в портових містах. Нам приємно чути, що наш земляк відкрив першу в Європі кав’ярню, проте правильніше говорити, що він відкрив першу кав’ярню в Центральній Європі.
KAVA: Кав’ярня Кульчицького називалась “Під синьою пляшкою”.
Ілько Лемко: Так, але цю назву вона отримала вже згодом.
KAVA: Юрій Кульчицький добре розмовляв турецькою мовою та знав турецькі звичаї, адже саме так йому вдалось пробратись крізь турецькі війська. Звідки такі навики та знання?
Ілько Лемко: Справді, він чудово розмовляв турецькою мовою. Він нібито був козаком, потрапивши в турецький полон та маючи хист до вивчення мов, він вивчив там турецьку. Він знав полтавську, угорську. Тому він отримав посаду перекладача при дворі російського імператора. Тому він знав турецькі звичаї, а в турецькому одязі він пройшов крізь війська турків, не викликавши жодної підозри і таким чином він виконав свою розвідницьку місію і врятував Відень. За легендою, він начебто виліз на вежу Святого Стефана у Відні і звідти подав сигнал до штурму та атаки. Книжка, яку він написав згодом, мала довгу назву і починалась словами “Про віщуна, який в турецькому одязі пройшов крізь війська турків…”.
KAVA: У своїй кав’ярні Кульчицький пригощав турецькою кавою, адаптованою до європейського смаку, називаючи її “кава по-віденськи”.
Ілько Лемко: Спочатку Кульчицький додав до кави цукор, йому сподобалось, потім додав молоко. Тому тепер кава по-віденськи – це кава з цукром та молоком.
KAVA: Кав’ярню, зазвичай, відвідували знатні люди Відня.
Ілько Лемко: Так, до кав’ярні Кульчицького ходили найбільш поважні особи у Відні. Частими відвідувачами були граф Штернберг та князь Савойський. Це вважалось модою. Кожного відвідувача Кульчицький вітав ласкавими словами “братчику-серденько”. У великій залі закладу інтер’єр був укладений на кшталт української хати, господар разом з дружиною Марією обслуговували відвідувачів. Самі також були вбрані в український одяг, це додавало колориту.
Джерело: kava.lviv.ua
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини
