Ворог дуже близько, на околицях Бахмута йдуть вуличні бої.
Місто Бахмут Донецької області залишається однією з головних гарячих точок на фронті, армія Росії безуспішно штурмує його понад пів року, – пише ТСН.
В напівзруйнованому місті, незважаючи на регулярні обстріли, відсутність світла, води й тепла, досі залишаються мирні жителі, зокрема діти. Волонтери привозять їм продукти і медикаменти, а також евакуюють тих, хто рятується з зони бойових дій.
Журналісти побували в Бахмуті і зняли ексклюзивний репортаж, як живуть люди в “місті-привиді”.
Житель Бахмута Ігор розповів ТСН.ua, що в його районі залишилось всього кілька десятків людей – решта поїхали.
“Дуже страшно. Передати це неможливо, лише пережити. Ми вдвох із дружиною якось тримаємось, якби був сам, давно поїхав би звичайно. Залишилось 32 особи на весь наш район Будьонівка. Молодих практично немає, всі літні. Ми живемо далеко від усіх. Вулиця на кілометр тягнеться. Спочатку вулиці ще є люди, дві родини лишилося і все”, – каже Ігор.
Чоловік розповів, що йому довелося пережити “приліт” снаряду в свій будинок.
“Зібрався вмиватися у ванну о пів на сьому. Підійшов до дверей, і тут прилетіло. Злякалися, пил страшний… Снаряд не розірвався… Шкода – у нас великий красивий двоповерховий будинок, город шикарний, сад зі статуями. Раніше я намагався, щоб гарно було. Я приватний підприємець, у мене був магазин полювання-рибалка, у дружини – магазин будматеріалів. Але вже все… Залишилися найсміливіші чи найбожевільніші”, – заявив він.
Місцевий житель Євген від травня мешкає у напівпідвальному приміщенні разом з біженцями після того, як “прилетіло” в його будинок.
“Ми з різних будинків. В нас в основному біженці з Попасної, які залишились у місті і нікуди не можуть виїхати з різних причин, і люди, в яких пошкоджено житло. Постійно 36 осіб перебуває. Це напівпідвал, сюди в основному приходять ночувати. У нас є ще одне місце, колись це був гуртожиток, там немає підвалу, але є теплі кімнати. Вони вдень знаходяться там, а на ніч сюди спускаються”, – розповів він.
На запитання, чому не хоче виїжджати, Євген відповів:
“Немає в мене коштів для подальшого проживання. Знаю, що можуть безкоштовно десь влаштувати, але це тимчасово. А потім мені буде дуже складно знайти роботу”.
Ще один житель Бахмута Андрій каже, що все ж таки наважився евакуюватися зі свого міста:
“У мене дружина у Черкасах. Будинок розбили місяці два тому… Робота в мене була тут, працював, думав вщухне, а воно все гірше і гірше… Це місто-примара, тут життя немає і не скоро буде. Розіб’ють усе“.
Одна з великих проблем місцевих жителів, що залишились у Бахмуті, полягає у відсутності кваліфікованої меддопомоги. Лікарка-інтерн Христина – родом з Херсонщини, але після початку повномасштабних бойових дій перебралася до Броварів під Києвом. По вихідних Христина займається волонтерством – приймає пацієнтів у “гарячих точках”.
“Люди зляться один на одного, всі хочуть в чергу, потрапити до лікаря. Бачу дикість, коли люди давно не відвідували лікаря. Бачу, що вони давно потребують цієї допомоги, хочуть отримати консультацію. Питання елементарні – дуже багато звернень з приводу підвищеного тиску. Люди не приймають постійно терапію, просто абиякі таблетки п’ють, які вдалось дістати, і мають проблеми з тиском. Дуже багато тривожних депресивних розладів у людей, які видно одразу. Доводиться призначати і антидепресанти”, – розповіла лікарка журналістам.
У Бахмуті сьогодні залишається найбільш незахищений прошарок населення, розповів співзасновник волонтерської організації “База U” Михайло Добрішман.
Залишаються багато літніх людей, інвалідів, які думають, що їм нема куди їхати, про них ніхто не буде піклуватися, вони нікому не потрібні. Але також спостерігаємо, що є люди з дітьми. Не знаємо, чому вони приймають таке рішення, кожен відповідає за себе. Можливо, з тих самих міркувань, що їм ніхто не допоможе. Але ми завжди пропонуємо допомогу”, – заявив волонтер.
Добрішман також зазначив, що деякі люди частково адаптувалися, наскільки це можливо, до військових реалій:
Комусь подобається така форма “комунізму”, коли ти сидиш, нічого не робиш, тобі привозять їжу. Не треба працювати, сидиш у бомбосховищі і не ходиш на роботу”.
Водночас, каже волонтер, ситуаціяв Бахмуті постійно погіршується:
“Місто постійно зазнає великих руйнувань, обстрілюється. Останніми тижнями і днями ми все більше спостерігаємо, що присутні автоматні черги, ми їх можемо чути постійно. Ми розуміємо, що ворог дуже близько, і йдуть на околицях вуличні бої. В цілому думаю, що понад 60% міста повністю зруйновано або частково пошкоджено. Дуже важко побачити десь повністю вцілілий будинок”.
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини
