В Нью-Йорку театри працюють без репертуарів, режисери люблять приїжджих акторів, а студентам-театралам платять індивідуальні стипендії.
Про це в інтерв’ю Gazeta.ua розповіла українка Анна Сізова, яка два роки тому переїхала до Нью-Йорка. Працює актрисою. Поділилася цікавинками про тамтешнє життя і порадами, як іноземцю облаштуватися в США.
Як ви потрапили до Америки?
Я родом із Донецька. В рідному місті навіть встигла вступити до медичного університету. Але не склалося. Після трагічних подій у 2014-му році ми з родиною переїхали до Полтави. Я швидко зрозуміла, що танці і спорт мені ближчі, ніж медицина.
До Америки кілька років жила у Великій Британії. Там вчилася в школі, потім на факультеті журналістики в Голдсмітському університеті. Завжди хотілося займатися акторською майстерністю. Потрапила на літній курс знаменитій лондонській акторської школи LAMDA (Лондонська академія музичного і драматичного мистецтва. – Gazeta.ua). Там мені порадили подати заявку в Американську академію драматичних мистецтв. Тут колись вчилася відома актриса Грейс Келлі. Я пройшла прослуховування в театрі принца Уельського в Лондоні. А потім мені прийшов лист із стипендією і запрошенням до США.
Як пройшов кастинг?
Він був стандартний: два монологи – класичний і сучасний. І потім зачитування нового тексту. Кастинг пройшов легко. Два місяці підготовки з учителем дуже допомогли.
Стипендія студентам дається індивідуальна, по талантам і здібностям. Тому не маємо право розголошувати. Можу сказати, що її не було достатньо, доводилося працювати. Я робила декорації для шоу в нашій же академії.
Скільки часу ви в Нью-Йорку? З якими труднощами зіткнулися після переїзду?
Майже два роки. Перший день був нервовий і з бажанням негайно виїхати. На вулицях брудно, швидко, багато людей. Перше відчуття – розумієш, що знаходишся дуже далеко від дому, друзів, сім’ї. Навіть як щось трапиться – додому вийде дістатися не раніше ніж через добу. Ніхто не допомагав в побутових речах: як знайти квартиру чи відкрити рахунок в банку. Тут своєрідна англійська мова. Це те, з чим стикаються всі іммігранти.
Але зараз не можу уявити життя без Нью-Йорка. Американці схожі на українців за духом і волелюбністю. Це ж країна приїжджих, на генетичному рівні вони це пам’ятають. Завжди запросять на вечірку, познайомлять з друзями. Якось я втратила ключі від будинку, а моя сусідка була у відрядженні. Близько 20 знайомих американців відразу запропонували залишитися у них. Тут мене почали називати Енні.
Американці схожі на українців за духом і волелюбністю
Розкажіть про навчання в академії.
Навчання інтенсивне, проходить два роки. Перше, що потрібно акторові – фізична стійкість, вміння користуватися тілом, голосом, мати природну проникливість і головне – бажання. Без перших може щось вийде, без останнього – нічого.
Де і які ролі граєте?
Працюю над мюзиклами і класичними театральними поставновками. Багато грала в театрі академії, знімалася в кіно, в основному в коротких фільмах. Люблю Шекспіра і його героїнь. Часто граю влюбливу красуню або дівчину з якоюсь заплутаною любовною історією. Це можуть бути і комедійні, і драматичні ролі.
Найулюбленіша роль – Джоан Гелфорд з вистави “Час і сім’я Конвей” англійського драматурга Джона Прістлі. Вона жива, активна, закохана. А недавно закінчила роботу над п’єсою “Loves Labours Lost” під керівництвом режисера Томаса Уетса. Я грала Джакнету, місцеву простачку, в яку закохується місцевий дон.
Зараз працюємо над “Антонієм і Клеопатрою” на основі Шекспіра. Моя роль – закохана Айрас. Там є і танці, і пісні, і любов. Свою кар’єру бачу в класичному театрі. Працювала із режисерами Томасом Уэтсом, Джонатаном Болтоном, Кайлом Фейбелом, Лестером Шейном, Скоттом Эллісом.
Що вимагають американські режисери?
Вони ліберальні. Зазвичай хочуть, щоб актор був сміливим, вмів працювати зі своїми партнерами і з текстом. В Америці люблять приїжджих, для них – це екзотика.
Які відносини між акторами?
Найгірше, що може статися – роман між колегами. Відбуваються постійно. Але в основному все сходить нанівець. У звичайному житті навряд би зустрічався з цією людиною. А в театрі репетиції по 6 годин, виникає тісне спілкування. Зазвичай, за такими романами люблять спостерігати колеги, тому доводиться приховувати. Немає актора, в якого б не ставалося інтрижок на роботі.
Найгірше, що може статися – роман між колегами. Відбуваються постійно
Де шукати роботу акторові в Нью-Йорку?
Ми живемо без постійного місця роботи, тому що немає репертуарних театрів. Тобто, будівлі театрів є, але постійного репертуару – ні.
Однак можливостей маса. Зазвичай, коли довго знаходишся в індустрії – тебе запрошують. Але кастингів достатньо, їх можна знайти на сайті Backstage. Це як онлайн-візитка актора. На кастингу показуєш монолог або сцену, через кілька днів повідомляють, чи підходиш на роль.
Як облаштувалися в місті?
У Нью-Йорку приїжджі живуть з сусідами по квартирі. Моя улюблена сусідка Наталі була балериною з Південної Кароліни, закінчила танцювальну кар’єру і повернулася додому. Це ж Нью-Йорк, всі приїжджають-виїжджають. В грудні поїду до Наталі в гості.
Мангеттен – дуже дорогий, і не найприємніший район для життя. Занадто багато шуму, їжа дорога. Я мешкаю поза Мангеттеном, житло коштує в межах 1000 доларів в місяць. Є дві кімнати, вітальня, кухня, санвузол. До метро – 15 хвилин ходьби.
Місто гарно адаптоване під громадський транспорт. На відміну від лондонського, метро цілодобове, проїзний – 127 доларів на місяць. У багатьох є машини, в основному американці їздять на “Тойотах”, “Лексусах”, “Хондах”.
Чим можна зайнятися у вільний час?
У Нью-Йорку купа ресторанів, театрів, фестивалів, кіно, музеїв. Фестивалів багато особливо в переддень Різдва, зі смачною їжею, розвагами, каруселями для дітей. Я фанат спорту, тому недавно дивилася марафон, коли перекривали майже все місто.
А нічні клуби, бари?
Їх багато, однак це дорогуватий відпочинок. За їжу і напої доведеться викласти мінімум 50 доларів.
У клуби завжди пускають красивих дівчат. Там безпечно, всюди охорона. Якщо поскаржитися охоронцю на хлопця, який пристає – його виведуть з приміщення.
Вам подобається американська їжа?
Деякі говорять, що в Америці вона жахлива, але ці люди явно не куштували місцеві бургери. Це американська класика з будь-яким видом м’яса, рибою і навіть креветками. Ціна стандартна – 15 доларів. Української їжі тут море. В бруклінських магазинах багато цукерок “Рошен” і “Київських тортів”.
В бруклінських магазинах багато цукерок “Рошен” і “Київських тортів”
Що скажете про американських чоловіків?
Живучи в Нью-Йорку, я зустрічалася тільки з американцями. Мій останній хлопець був із Колорадо, талановитий гітарист, колишній студент-філософ. Любив вести розмови про Ніцше. Познайомилися під час роботи над виставою. Однак не зійшлися характерами.
Залицяються американці зазвичай відкрито, але не нав’язливо. Все починається з простих розмов, потім беруть номер, пишуть веселі повідомлення, кудись запрошують. Не мають догм про те, що жінка повинна готувати і прибирати. Жінки в Нью-Йорку не вимірюються цими двома якостями.
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини
