Рівно 89 років тому, 2 лютого 1932 року, в СРСР було видано наказ про створення постійного запасу хліба в Закавказзі за рахунок України та Кубані.
Так, згідно з указом, з цих територій влада постановила вивезти два мільйони пудів пшениці і два мільйони пудів кукурудзи (1 пуд = 16,3 кілограма, – ред.). У травні 1932 року в Україні вже не залишалося запасів борошна, в червні – посівного матеріалу, – пише obozrevatel.
А 7 серпня 1932 року вийшла постанова Всеросійського центрального виконавчого комітету і Ради народних комісарів СРСР, відома як “Закон про п’ять колосків”, що фактично заборонив людям мати їжу.
Офіційно вона називалася “Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперативів та про зміцнення суспільної (соціалістичної) власності”.
Пік Голодомору в Україні припав на кінець 1932 – початок 1933 року, коли в більшості селян відібрали всі припаси. За свідченнями очевидців, спеціальні бригади конфіскували навіть малопридатні та непридатні до вживання сурогати їжі.
Люди, позбавлені будь-якого продовольства, пухли та вмирали. Жертвами голоду 1932-1933 років, за різними оцінками, стали від 4,5 до 10 мільйонів осіб, в основному селян.
Влада СРСР факт Голодомору не визнавала: протягом десятиліть про штучний голод не тільки замовчували, але й у цілому забороняли згадувати про нього будь-де.
І тільки в незалежній Україні з даної теми було знято табу. 28 листопада 2006 року Верховна Рада ухвалила закон про визнання Голодомору 1932-33 років геноцидом українського народу.
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини
