“Я стою за спиною цього бійця, стою на українській землі і дивлюсь на цю саму білу сигнальну ракету, чітко усвідомлюючи, що, як би не називали те, що тут відбувається, лінія фронту пересувається в бік Києва…”
Про це на своїй сторінці у Facebook пише журналіст, військовий кореспондент, ведучий та сценарист Андрій Цаплієнко:
“Я намагаюсь гнати спогади про те, як разом з бійцями заходив у звільнені села, які повертатимуть в «сіру зону», і, у той самий час, читаю публічні заяви бойовиків про те, що вони заходитимуть туди зі зброєю. Майже водночас із запуском сигнальної ракети дізнаюсь, що у Польщі за запитом Росії затримано нашого легендарного Ігоря «Тополю» Мазура. Активіста Майдану, офіцера ЗСУ, заступника начштаба 131-го розвідбату. Того самого, який першим заходив у повністю звільнене Широкине. Пам’ятаю, як наприкінці лютого 16-го почув його голос в телефонній трубці: «Швидше приїжджай. Широкине наше!» Переконаний, що таким чином, гібридно та підступно, Кремль намагається нацькувати на українську владу націоналістів та ветеранський рух, ще й посварити нас з польськими друзями. Хіба в мене одного стійке відчуття, що відведення військ в цьому полі та російський запит на арешт – не просто збіг у часі? Я дивлюсь на білу ракету і пригадую, що на війні не існує довіри і справедливості. Я чую бадьорі рапорти про дзеркальне і одночасне відведення українських військ з української землі, слухаю заспокійливе про животворящий «Нормандський формат», і відчуття, що ми над прірвою, стає ще гострішим.”</em
Я стою за спиною цього бійця, стою на українській землі і дивлюсь на цю саму білу сигнальну ракету, чітко усвідомлюючи,…
Gepostet von Andriy Tsaplienko am Samstag, 9. November 2019
Алла Гунченко для Про Львів
Редакція може не поділяти тексти та(або) погляди авторів і не несе відповідальність за їхні матеріали. Також редакція не несе відповідальності за коментарі, які розміщені в соціальних мережах під інформаційними матеріалами редакції.
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини
