Від Дементіївки Дергачівської громади Харківської області до російського кордону відстань – 10 кілометрів. Тому село повністю зруйноване. Однак попри це там живе єдина мешканка.
Віра Чернуха, якій 76 років, вирішила залишитись на своїй землі і біля своєї, нехай і розбитої домівки. Про це пише 24 Канал.
Робота рятує
Пані Віра має люблячу родину, онуків в Харкові, проте не хоче до них переїжджати. Хоча життя її у Дементіївці дуже важке. Дім, який вона будувала разом зі своїм чоловіком, повністю розбитий.
Жінка весь день проводить на городі та ладить разом з родиною флігель, який залишився не повністю розбитим. Ця робота дозволяє її рятуватись морально та емоційно.
На городі у Віри дуже багато вирв. Вона навіть знаходить там певну зброю.
“Сяду, поплачу і знову іду робити. Цілий тиждень льох розбирала, тому що був завалений. На городі огірки посадила, картоплю. А ями які на городі. Одну зарили”, – розповіла жінка.
“Мені не страшно”
Село Дементіївка перебувало під окупацією, і пані Віра відчула на собі всі її жахи – вона була поранена, коли потрапила під обстріл. Її непритомну вивезли на територію Росії, але родина розшукала жінку і забрала її до Харкова.
А коли Віра пройшла реабілітацію після поранення, то повернулася у село і зараз живе тут з кицькою.
Ось кицька прибилась. Так я з нею розмовляю. Зараз тихо, а вночі по 3 – 4 рази чутно вибухи – з Золочева (Харківська область – 24 Канал), з Бєлгорода. Але нічого. Мені не страшно. А чого боятись? Росіяни ж не вбили, – розповідає Віра Чернуха.
Віра дуже чекає, щоб у Дементіївці почали ремонтувати комунікації, але поки що ремонтні роботи тривають на підступах до села, тому що воно розташоване у доволі віддаленому місці.
Пані Віра зізнається, що чекає двох речей: щоб знову в Дементіївці були люди, щоб у селі лунав дитячий сміх і щоб війна нарешті скінчилась нашою перемогою. І щоб всі ті, хто нас зараз боронить, повернулися додому.
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини
