В перший же день війни батько та син пішли записуватися добровольцями в армію.
Під час битви за Київ минулої весни батько й син з позивними “Дракон” і “Змій”, бійці 114 окремої бригади територіальної оборони Київської області, зупинили російську колону із 14 танків та БМП, які уже втікали, але не встигли.
Свою історію захисники України розповіли для “ФАКТІВ“, – пише ТСН.
“Наш командир вів спостереження, я заряджав єдиний протитанковий гранатомет (РПГ), який ми мали, а мій син вибігав з тим РПГ на середину вулиці і стріляв з нього по колоні ворожої бронетехніки, що сунула на нас”, – пригадили оборонці Київщини.
Чоловік розповів, що напередодні бою з танковою колоною їхньому підрозділу тероборони та бійцям ЗСУ вдалося відбити частину Дмитрівки Бучанського району.
“З дев’ятої години ранку до темноти, окупанти намагалися витіснити нас звідти: гатили з танків, а також з мінометів 82-го і 120-го калібрів. В результаті ми були змушені залишити перехрестя вулиць і укритися в підвалі одного з покинутих будинків. При цьому бійці нашого підрозділу продовжували далі спостереження за перехрестям з укриття”, – повідомив “Дракон”
Далі він розповідає, що росіяни мали квадрокоптери, оснащені інфрачервоними камерами. За їх допомогою вони бачили, де є рух людей. Втім, де і хто ці люди, вони визначити не могли.
Наступного дня українські захисники почули лязкіт гусениць, гуркіт моторів — це рухалась колона бронетехніки. Відразу подумали, що це підмога, але коли ті вдарили по будинках, стало зрозуміло, що це ворог.
“Ми прийняли рішення: готуємо РПГ (ручний протитанковий гранатомет) до бою. Він у нас був тільки один. Ми вдвох з сином під орудою взводного прийняли бій. Взводний з біноклем, лежачи біля паркану, вів спостереження. Коли перший в колоні російський танк (ведучий, командирський) наблизився до нас на відстань метрів 120−130, мій син вибіг на відкрите місце посеред вулиці, прицілився і вистрілив по ньому з гранатомета. Зробивши постріл, помчав до мене. Я зарядив РПГ, і син знову вибіг посеред вулиці, вистрелив. Потім повторили все це ще раз. В результаті за короткий проміжок часу (секунд за 40) ми зробили три постріли по командирському танку. Всі вони були влучними. Від них у танка заклинило башту — вона перестала рухатись. На той момент ми витратили заряди гранат для РПГ, які у нас були”, – пригадав боєць той бій.
Після удару хлопця командирський танк ворога був вже не боєздатним і загородив дорогу всій російській колоні.
“Тоді росіяни почали відтягувати цей танк назад. За цей час наші побратими принесли з машин, які було сховано в лісі, гранати для РПГ. Я брав ті протитанкові гранати і біг з ними вздовж 17 секцій паркану під вогнем іншого танку ворога, що зайшов нам з тилу. Коли той чи інший танк виповзав на вулицю, наш командир взводу, повідомляв нам про це, і тоді мій син виходив з укриття, стріляв і біг до мене. Я знову заряджав гранатомет. Стріляти випало саме «Змію», бо він молодий, а значить зоркіший та спритніший від мене, рука в нього міцніші”, – розповідає далі “Дракон”.
Після цього бою “Дракон”, “Змій” та їхній підрозділ ще два дні лишалися в Дмитрівці — поки не передали село військовій адміністрації та поліції.
Українські оборонці додали, що цей бій був першим у їхньому житті. В перший же день війни пішли записуватися добровольцями в армію, але це не вдалося зробити через те, що висадився десант на аеродромі в сусідньому Гостомелі. Тому батько та син пішли в Ірпінь, знайшли опорний пункт місцевої тероборони. Зброю отримали вночі з 24 на 25 лютого. Тоді їхній підрозділ відійшов до одного з мостів через річку Ірпінь. Мама хлопця не знала, що він воює разом із батьком. Дізналася після виходу сюжету.
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини
