Четверо мешканців Кременчука розповіли, як їм вдалося вибратися з ТЦ “Амстор”, який посеред дня 27 червня атакували окупанти.
Дві дівчини прийшли за оголошенням про вакансію до магазину одягу. Їхні хлопці пішли з ними за компанію, а також щоб за такої нагоди придбати навушники. Вже коли розраховувалася за покупку, по ТЦ влучила ракета окупантів, – пише ТСН.
Про це вони розповіли в інтерв’ю “Кременчуцькій газеті”.
Один із хлопців на ім’я Назар пригадує, що спочатку, приїхавши до “Амстора”, їх вигнали з магазину одягу ТЦ, куди дівчата прийшли щодо роботи, оскільки там пролунав сигнал “повітряної тривоги”.
Тоді молодь пішла до магазину техніки, де їх і застав вибух.
“У мить, коли розраховувалися, пролунало щось, що не можна описати словами. Все почало гриміти і падати… Мене штовхнуло вибуховою хвилею. Схоже, що був удар головою. Далі я опинився на підлозі, почав шукати дівчину. Потім, проаналізувавши, зрозумів, що вона була поруч. На відстані витягнутої руки її знайшов, підгорнув під себе. Вона почала кричати, що задихається. Я трохи собою закрив її від усього”, – розповідає хлопець.
Після цього, коли всі уламки впали додолу, вони з дівчиною Євою почали шукати друзів і знайшли їх. Зрештою, друзям вдалося вибратися із ТЦ, але виявилося, що Єва порізала склом ноги, адже залишилася без взуття.
“Довелось брати її на руки і утікати. Коли відійшли на безпечну відстань від ТЦ, побачили всі уламки і зрозуміли, що за страхіття сталося. Великий стовп диму, а за 35 хвилин все взялось полум’ям. Лунали вибухи газової устаткування чи обладнання. Був страх, що нас накриє ще однією ракетою”, – зазначає він і висловлює співчуття рідним загиблих у цьому теракті.
За його словами, після того, як пролунав відбій “повітряної тривоги”, вони поїхали до лікарні. Там, розповідає хлопець, вже було багато людей, були тяжкі.
“Всі хірургічні відділення переповнені. Постраждалим надавали якомога швидше допомогу”, – каже він.
Сама ж Єва зараз ходить із милицею, у неї перебинтована нога.
“Я була в капцях. Мабуть, від вибухової хвилі злетіло з мене взуття. Щойно побачили вихід, довелося бігти по розбитому склі. Порізала ноги, руку зачепило і спину”, – розповідає дівчина.
Її подруга Ілона пригадує, що коли купували навушники і розраховувалися, вимкнулося світло і весь ураган понісся на них.
“Мій хлопець хапає мене за голову, ми разом присідаємо, і нас відкидає вибуховою хвилею. Я не пам’ятаю – вдарилася чи ні. Не розумію, як нас не оглушило. Та все це відбувалося протягом 2 секунд. Тато знав, що я в “Амсторі”, а мама – ні. Лише потім він сказав їй, що ми поїхали туди. У мене і досі шок і подяка, що ми залишилися живими”, – розповіла містянка.
Хлопець Ілони, якого звуть Дмитро, закрив собою дівчину, бо знав правила поводження під час ракетного удару.
“Я її накрив своїм тілом і відчув, як уламки летять мені на спину. Ми полежали 2-3 хвилини, коли все заспокоїлос. Відшукали друзів, з якими були в ТЦ. На відстані витягнутої руки нічого не було видно: пилюка, гар. Все летіло – на нас був протяг. Почали вибиратися. Побачили біля себе чоловіка (він у магазині обирав телефон). Ми його підняли, повели на вихід… Всі боялись, що буде ще один “приліт”, – каже Дмитро.
Хлопець пригадує, що на місці удар було багато пилу, яким йому навіть забило телефон і він не міг підняти слухавку. Вже потім повалив сильний дим.
Наприкінець врятована Ілона закликала всіх українців не ігнорувати сигнали “повітряної тривоги”: “Це врятує вам життя. Взагалі ж, це не жарти. Ніколи не думала, що це станеться з нами”.