«Агов, цивільні, вище ніс!»

Траса Чернігів-Київ. Колона військових машин із написом “ЛЮДИ”. Обганяю першу і, несподівано для себе, раптом піднімаю розкриту долоню…

Про це пише у своєму пості журналістка Yana Moyseyenkova. Подаємо переклад з російської мови:

Колона військових машин з написом «Люди». Жарко, брезент, що звисає піднято. Десятки пар очей втомлено відраховують кілометри траси Чернігів-Київ. Втомилися. Люди з машин з написом «Люди» втомилися. Красиві чоловіки різного віку. Взагалі дуже різні. Упевнені в собі і ні, з вищою освітою і без, з бородою і без, з наколками і ні. Візуально їх об’єднує лише військова форма і машина з написом «Люди».

Я обганяю першу і майже несподівано для себе, раптом, піднімаю розкриту долоню. Десятки рук злітають мені у відповідь. Обганяю другу, піднімаю розкриту долоню – десятки розкритих долонь у відповідь. Третя машина – все повторюється. Четверта, п’ята. Люди і засмаглі руки.

І раптом один, що сидить скраю, з бородою норвезького лісоруба, не махає мені у відповідь. Він підносить вказівний палець до кінчика свого носа, підкидає його і широко посміхається. Вище ніс? Він жестами говорить мені «вище ніс» ?, – запитую я себе і раптом відчуваю теплі сльози на щоках. Вони викочуються з-під сонцезахисних окулярів і біжать, біжать, біжать. Виявляється, весь цей час я реву. Голосно, рука моя тремтить. Вперше самотньо плачу публічно. Плачу про те, як змінилося їхнє життя. Про те, що їм довелося пережити, побачити, дізнатися і зробити. Плачу через їхню назавжди втрачену безтурботність. Плачу з причини їх змужнілого погляду і степової засмаги. За їх сім’ї і забуті мрії. Плачу за всіх нас.

Сльози – ось як виглядає суміш подяки, співчуття, поваги і захоплення в країні, де військові вантажівки все ще їдуть на схід. Сльози і відкрита долоня. А у відповідь – посмішка, рука, що взлетіла і жест «агов, цивільні, вище ніс».

Рекомендуємо відео:

Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини