У мережі викликав ажіотаж пост про бійчиню ЗСУ Яну Червону (“Відьму”), яка загинула на Донбасі, захищаючи незалежність України.
Його опублікував журналіст Олег Скрипник на сторінці волонтерського фонду “Повернись живим” у Facebook. Всього за дві години з часу публікації зворушливий текст зібрав 2,4 тис. лайків, майже 80 коментарів і понад 300 репостів, – пише obozrevatel.
Так, журналіст згадав про цінності, якими жила жінка-захисниця, і про те, що змусило її піти на війну.
“253 дні. Саме стільки маленькі Віталік і Віка повторюють: “Наша мама стала ангелом і дивиться на нас”. 253 дні вони без мами. Янку Червону я знав року з 2015. Вона була однією з перших “диких” волонтерів, які, особливо не замислюючись про небезпеку, моталися до хлопців з “Айдару”, щоб передати все – від шкарпеток до техніки. Через деякий час Янка не витримала і сама підписала контракт із ЗСУ. Вона ще тоді сказала: “Ну, не можу я тут. Я ж “дика”, мені там треба бути”, – згадує Скрипник.
Він зазначив, що “Відьму” багато хто не любив і боявся за її крутий норов і нежіночу силу духу. Однак вона завжди була чуйною і ставила чужі інтереси вище за свої.
“Вона завжди відповідала на дзвінки: “Говори, давай, шо там у тебе”. І до хрускоту в спині обіймала під час зустрічей. Але водночас вона ж була неймовірно доброю і ніжною дівчиною. Одного разу Яна набрала мене з криком: “Олеже, знайди мені школярку терміново!” Виявилося, що у 2016 році волонтери передали бійцям, які перебували на Світлодарській дузі, листи від дітей. Один із них потрапив до Яни, яка на той час була кулеметницею”, – розповідає журналіст.
За його словами, той лист написала дівчинка Ліза із Харкова. На її пошуки Яна Червона витратила приблизно три тижні, та все ж знайшла.
“Коли Яну запросили в цю школу, вона довго сиділа в машині з квітами для дівчинки і не наважувалася вийти. “Я маю гарний вигляд? А раптом Ліза не згадає про лист? А якщо я її налякаю?”. Але Ліза все згадала. Яна тоді весь день посміхалася”, – розповів про зворушливий епізод із життя Героїні Скрипник.
Але життя розпорядилося так, що Яна загинула на Донбасі від рук російських окупантів. В підсумку сиротами залишилися двоє її маленьких дітей.
“На похороні я не відходив від Янчиних дітей. Їм було найважче. Вони до кінця ще не усвідомлювали, що ж трапилося. Віка мені тоді весь день повторювала: “Нас ніхто не зможе тепер образити. Наша з Віталіком мама стала ангелом і буде нас оберігати від усіх”. Це один із найважчих днів у моєму житті. Яна любила своїх дітей. Тому і вирушила на війну, наплювавши на всі забобони. Яна любила Україну. Вона не кричала про це на кожному розі, вона просто робила все для своєї країни”, – пише Скрипник.
Він висловив упевненість, що навіть зараз “Відьма”, якби могла, то підбадьорювала б побратимів у своїй неповторній манері.
“Я впевнений, що Яна дивиться постійно на нас і сміється: “Досить сумувати, ідіоти ви. Я ж тут зі своїми хлопцями зараз, ну, чого ви”. Це в її стилі. Вона часто говорила одну фразу, яка досі не виходить у мене з голови: “Зараз народжується Україна, а пологів без крові не буває”. І вона, як завжди, права”, – зворушливо підсумував Скрипник.
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини
