Віталій Портников: Шантаж “нормандським форматом”

827

Міністр закордонних справ України Вадим Пристайко пояснив затримку із розведенням військ в районі Петровського і Золотого недавнім обстрілом українських позицій
Після чого, за словами глави зовнішньополітичного відомства, доведеться чекати нового періоду для початку процесу розведення – сім днів після відсутності обстрілів, – пише Еспресо.

Пристайко – хоча він сам того може не бажати або навіть не розуміти, видав політичну тактику Кремля. Якщо дату “нормандського саміту” можна встановити після того, як відбудеться процес розведення військ, а сам процес розведення військ можливий тільки після семи днів відсутності обстрілів, так саміт можна переносити до безкінечності. Досить просто віддати наказ найманцям обстріляти у потрібний момент українські позиції. І їм задоволення, і Кремлю потіха. А потім можна знову очікувати нового періоду розведення військ.

І знову обстріляти позиції. А якщо раптом обстріли припиняться, можна зажадати імплементації “формули Штайнмайера” в українське законодавство. Тобто спочатку ви ухвалюєте необхідні закони і погоджуєте їх з нами, а ще краще – з бандитами з “народних республік”. А потім ми можемо зустрітися. Або не можемо? Що там зі статусом російської мови?

Путін просто підсмажує Зеленського на повільному вогні, як спійманого на вдалому полюванні зайця. Йому потрібно довести ситуацію до моменту, коли одна частина суспільства буде вважати президента людиною, яка не здатна встановити мир на Донбасі, а інша – відвертим колабораціоністом. І Зеленському потрібно буде вдаватися до рішучих кроків, щоб довести свою здатність хоча б до якихось рішень. І піти на все путінські умови, щоб влаштувати зустріч в “нормандському саміті”, а там домовитися про мир і довести тим і іншим, що він здатний на врегулювання ситуації без здачі українських інтересів. А вже на саміті Путін розбереться – адже клієнт дозріє.

Єдине, що може зробити Зеленський, щоб зберегтися й врятувати себе і країну – так це втекти з рожна, на якому його підсмажує Кремль, припинити йти на умови Москви, зайняти жорстку позицію по відношенню до агресора і вимагати того ж від західних союзників. Вимагати, а не принижено просити, а потім пояснювати в Києві, що все вирішили без нас.

Але біда українського президента в тому, що він цього рожна не помічає.

Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини