Сьогодні я пекла пенцак з м’яском і овочами.
Пенцак – це недроблені, але опихані в ступі зерна ячменю. Опихалося для того, щоб збити з зерна верхню тверду шкірку. Тепер найближчий відповідник – перлова крупа.
Пенцак – 2 шклянки крупи, замоченої з вечора в зимній воді;
М’ясо – не дуже масна шия – пів кіля, порізати невеликими кубиками;
2 моркви і 2 цибульки – порізати кубиками
Зеленина – кріп, петрушка, кілька зубців часнику;
Сіль, чорний перець, лавровий листочок;
Невеликий шматочок солонини для шкварок (можна олію, якщо хочете менш тлусте);
Шклянка або менше в’ялених вишеньок, або родзинок.
Я додала в’ялених вишень, бо люблю як додатковий солодкий смак відтіняє смак таких страв, як ця. Наприклад в плов я додаю родзинки, а готовий плов посипаю зернятами гранату.
В чавунному казанку зішкварила солонину, з цілими зубчиками часнику до рум’яності. Вийняла шкварки і часник, вкинула м’яско, і як зарум’янилося – додала моркву і цибулю. Посолила і поперчила. Потушкувала 10 хвилин.
В окремому банячку довела до кипіння пенцак, додала в казанок до м’яса з овочами. Додала ще підсоленого окропу, щоб ледь покрив кашу.
Закрила покришкою і відправила в попередньо нагріту до 180* руру.
За годину – витягла на пробу – виявилося що каша вже “майже-майже, але ще не цілком”. Додала вишень, вимішала. За 20 хвилин – казанок витягла і загорнула в коцик, щоб зіпріла.
За кілька годин ми вже нею обідали і це було смачно, дуже смачно.
P.S. Води в процесі печіння не бракувало, але я б радила час від часу поглядати, щоб каша не підгоріла.
P.P.S. Пенцак ще часом називають логазою. Мій дідусь любив пенцак, зварений з молоком.
А ще з пенцаком можна приготувати орзото, назва якого походить від італійської назви пенцаку – orzo brillato, perlato, і готується за принципом різото. Це багата на смак кремова чудесна страва, якої можна придумати просто безліч враіацій – і з грибами, і з городиною, і з мняском.
Фото: пані Стефа
Джерело: пані Стефа