П’ятеро українських військових після важких поранень підкорили гору Кіліманджаро висотою 5895 метрів.
У команді були ветеран Третьої штурмової бригади Роман Колесник (“Добряк”), прикордонник Владислав Шатіло (“Шатя”), військовослужбовиця підрозділу “Птахи Мадяра” Ольга Єгорова (“Висота”), а також Михайло Матвіїв (“Грізлі”) та Олександр Міхов (“Рагнар”) зі спецпідрозділу Нацгвардії “Омега”.
Раніше четверо військових перенесли ампутації та отримали протези нижніх кінцівок, а військовослужбовиця “Висота” була поранена двічі, розповідає проєкт “Друге дихання”, – пише УП.
“Це сходження стало історичним: серед українських військових ще ніхто з протезом нижньої кінцівки не піднімався на вершину Африки. Ба більше, у світі немає випадків, коли одразу четверо військових на протезах, а також військова після поранень здійснили таке групове сходження”, – кажуть організатори сходження.
Експедиція на Кіліманджаро, яка є найвищою точкою Африки, тривала 6 днів. Перші два дні ветерани провели у національному природному заповіднику Нгоронгоро на висоті 2,4 тисячі метрів, де живе багато диких тварин.
шестиметровий прапор України. Також вони сфотографувалися з прапором, на якому написано Free Azovstal Defenders (“Волю захисникам Азовсталі”).
“Особисто я відчував щось подібне, коли отримав поранення та стікав кровʼю. Все було як тоді, не було варіантів здатись! Як сказав мій друг Станіслав – “Краще смерть, ніж здатись!” Ми падали, в нас не було сил, ми не могли фізично дійти до вершини, ми вивозили тільки на характері. Але ми це зробили!” – поділився враженнями ветеран 3-ї ОШБр “Добряк”.
Боєць спецпідрозділу “Омега” Олександр Міхов також розповів, що ніколи в житті не відчував такого фізичного навантаження і виснаження. Цей подвиг боєць присвятив пораненим військовим.
“Навіть коли відірвало ногу, здається було легше… Але я розумів, для чого це потрібно, і йшов до кінця. Присвячую це сходження своїй сім’ї, всім хто допомагав і підтримував мене в житті, та найголовніше тим, кому зараз найважче: людям з травмами і тим, кому здається, що все втрачено”, – написав “Рагнар”.
А його побратим Михайло Матвіїв розповів, що сходження на гору було важким і через протез, і через гірську хворобу, та це не завадило команді досягти мети.
“Під час сходження сталися всі болячки, які могли: температура, гірська хвороба, натерта культя, головний біль. Але незважаючи на всі фактори, які хотіли збити мене з курсу, я продовжував рухатись і ми все-таки дійшли до кінцевої точки”, – поділився “Грізлі”.
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини
