Військовослужбовець “Азову” Сергій Тарасюк, який пережив теракт в Оленівці, заразився туберкульозом у російському полоні.
58-річний чоловік дуже виснажений, повідомила його дружина Людмила Тарасюк Медійній ініціативі за права людини та “Українській правді. Життя“.
“Медичної допомоги майже немає. Хлопець, з яким я говорила, казав, що надається тільки якась підтримка крапельницями… Це важка хвороба, тим паче в умовах, коли вони погано вдягнені, недостатньо їдять”, – сказала жінка у коментарі “УП. Життя”.
Новини про стан здоров’я чоловіка Людмила дізналася від іншого військового, який повернувся з полону 13-14 вересня 2024 року. Він розповів, що разом із Сергієм був у бараку в Оленівці, який підірвали окупанти в ніч на 29 липня 2022 року.
За словами іншого військового, який повернувся з російської колонії, Сергій також має псоріаз, втрату ваги та проблеми з зубами, через що йому важко їсти.
“Плюс проблеми зі спиною. Мені цей хлопець розповів, що коли їх кудись водять, то змушують дуже низько нахилятися. А Сергій у мене високий, 1,86 м, йому важко. Якщо ж не підкорятися, то бʼють… Але стан його здоров’я мене дуже лякає“, – сказала Людмила.
Сергій Тарасюк обороняв Маріуполь протягом 86 днів та вийшов із “Азовсталі” 17 травня 2022 року. Сім’я впізнала його на одному з відео – він йшов, спираючись на палицю, через уламки в тілі та пошкодження зв’язок на ногах.
Сергія разом з побратимами утримували в Оленівці. Спочатку сім’я чоловіка не знала, що він був у “бараку 200” в ніч російського теракту, оскільки його не було у списку поранених.
За останньою інформацією, Сергій перебуває в СІЗО №2 міста Камишин Волгоградської області. Його перевели в камеру до ув’язнених, хворих на туберкульоз.
Людмила не спілкувалася зі своїм чоловіком більш ніж 2 роки. Також вона підозрює, що він не отримував її листа.
Щоб повернути чоловіка з полону, жінка ходить на акції, відвідує зустрічі в Координаційному штабі та нагадує про необхідність обмінів.
“Я намагаюся бути сильною, тому що моєму чоловікові ніхто не допоможе, крім мене. Я звертаюся в різні інстанції, намагаюся триматися, хоча це дуже важко. Окрім того, що розповів звільнений з полону хлопець, у Сергія ще є хронічні захворювання.
Враховуючи його вік, ситуація потребує негайних дій. Звичайно, завтра його не обміняють, але я намагаюся вплинути на те, щоб він, можливо, потрапив до наступного обміну“, – каже Людмила.
Вдома на Сергія чекають дружина і син, а також багато родичів. Але рідний брат Сергія не дожив до його повернення.
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини
