У неділю, 29 вересня, стало відомо про смерть Володимира Семистяги, відомого луганського історика. Він помер на 75-му році після важкої хвороби. 24 Канал зібрав, чим уславилася цю людина.
Цікаво, що Семистяга працював інструктором з ідеологічної роботи в одному з луганських райкомів та викладачем в Луганському педагогічному інституті. І вивчав історію підпільної “Молодої гвардії”, яку так міфологізували в радянський час. Він аналізував маловідомі архівні матеріали, проте дійшов інших висновків, аніж офіційно повідомляла пропаганда. Наприклад, припустив, що причиною провалу молодих підпільників були радянські розвідники, яких завербували нацисти, – пише 24 канал.
Хто такий Володимир Семистяга
Чоловік народився на Луганщині, і його життя було міцно пов’язано з рідним краєм. В Луганській ОВА впевнені: ім’я історика назавжди увійшло в історію області.
Усе своє життя Володимир Семистяга присвятив утвердженню української державності. Історик за фахом, він досліджував нацистський окупаційний режим на теренах Луганщини, а відчув на собі російський. 55 днів науковець перебував у полоні бійців “ЛНР” за свою проукраїнську позицію та допомогу українській армії,
– написав про нього історик Євген Букет.
В інтерв’ю Укрінформу Семистяга розповів, що Луганське обласне об’єднання Всеукраїнського товариства “Просвіта” у 2014 році провело соціологічне дослідження. Висновки були невтішні для росіян: окупантів підтримувало не більше трьох відсотків, дві третини були проти. Тож активісти створили рух опору – вивішували прапори, поширювали листівки, допомагали військовим. Називали себе луганці-шевченківці. Бойова група у їхньому складі обстріляла приміщення вже захопленої держадміністрації, підірвала розтяжку, знищила кулеметно-гарматне гніздо на території пивзаводу, яке прикривало міст через Луганку на Кам’яний Брід.
Звісно, Володимира арештували і катували. Навіть з’явилася звістка, що він помер. Але, на щастя, бранці урятувалися під час наступу “Айдару” на Луганськ. Потім Семистяга переїхав на Київщину, де й жив останніми роками.
Володимир був старшим викладачем кафедри історії України Луганського державного університету, заслуженим працівником освіти України, членом правління Луганської обласної організації Національної спілки краєзнавців України, очолював Луганське обласне об’єднання “Просвіта” імені Тараса Шевченка, був головним редактором журналу “Бахмутський шлях”. Також був лауреатом Всеукраїнської премії імені Івана Огієнка.
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини
