Помер колишній спікер Верховної Ради України Олександр Ткаченко. Йому було 84 роки.
Про його смерть у Facebook повідомив 5 січня журналіст Микола Канішевський, який працював поруч з Олександром Ткаченком як прессекретар голови Верховної Ради, – пише Варта1.
Останні 10 років життя Олександр тяжко хворів та пересувався на інвалідному візку.
«Пішов з життя легендарний Олександр Миколайович Ткаченко. Він був головою Верховної Ради наприкінці 1990-х, учасником опозиційної президенту Кучмі «Канівської четвірки» та автором фрази «я не перший, але й не другий». Так він відповів на запитання хто в Україні головніший: президент чи голова парламенту?», – написав Канішевський.
Довідково:
Ткаченко народився 7 березня 1939 року у місті Шпола на Черкащині. Він закінчив Білоцерківський сільськогосподарський інститут у 1963 році, а у 1992 став кандидатом економічних наук. З 18 липня 1990 року до квітня 1991 року Ткаченко працював першим заступником Голови Ради Міністрів УРСР. З 21 травня 1991 року до лютого 1992 року був державним міністром з питань аграрної політики та продовольства – міністром сільського господарства УРСР.
Олександр Ткаченко був класичним прикладом керівника, який прийшов на одну із ключових посад незалежної України з великим радянським багажем, зазначає Українська служба ВВС. Його місце в історії українського парламентаризму, попри нетривалий час керівництва Верховною Радою, є знаковим: він був останнім спікером, який опирався у парламенті так званою лівою більшістю. В одному з інтерв’ю Олександр Ткаченко, сказав про вагу своєї нової посади – голови ВРУ в незалежній Україні: «Я не перший, але й не другий». Так він відповів на запитання, хто в Україні головніший − президент чи голова парламенту.
У парламенті працював із 1994 року. Лідер Селянської партії Ткаченко у 1998 році опинився в кріслі голови парламенту, його заступниками стали комуніст Адам Мартинюк і соціал-демократ Віктор Медведчук. Призначити голову Ради вдалося лише з 18-тої спроби. У 2000 році Олександр Ткаченко був усунутий із посади голови парламенту внаслідок так званої «оксамитової революції», коли ліві сили остаточно усунули від контролю над парламентом.
Сам екс-спікер Ткаченко ще тричі обирався депутатом Верховної Ради від комуністів й був у парламенті до 2012 року. Після нього представники лівих та комуністів парламент більш не очолювали, хоча Адам Мартинюк ще був віце-спікером.
Ткаченко був в опозиції президенту Леоніду Кучмі та учасником «Канівської четвірки» – політичної коаліції чотирьох опозиційних кандидатів на президентських перегонах восени 1999 року на противагу чинному президентові країни Леоніду Кучмі. У підсумку Олександр Ткаченко зняв кандидатуру на користь комуніста Петра Симоненка, який склав конкуренцію Леонідові Кучмі у другому турі виборів.
Після усунення з посади голови парламенту та провалу політичних домовленостей на президентських виборах Олександр Ткаченко публічною політикою вже не займався. У комуністичній фракції він не відігравав ключових ролей.
Прощання з політиком відбудеться у суботу, 6 січня, у ритуальній залі у лікарні Феофанії
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини
