У Героя було 13 бойових вильотів, і під час останнього його літак збили російські окупанти.
Штурман бомбардувальника Су-24 Сергій Вербицький розповів, як вижив після збиття літака та три години поранений ішов мінним полем до своїх, – пише ТСН.
Вербицькому указом від 8 липня було присвоєне звання Героя України. Його війна в небі тривала 13 годин, екіпаж встиг уразити ворогів на Київщині, Сумщині, Чернігівщині, Донеччині та Харківщині.
Перед зніманням 37-річний штурман бомбардувальника хвилювався сильніше, аніж перед бойовим вильотом. Це інтерв’ю в його житті – перше.
“Удар, вогонь у кабіні, смикнув ручками і все”, – розповів про збиття Вербицький.
Він один із тих, хто скидав бомби на ворогів у Гостомелі, на Чернігівщині, Сумщині, Донеччині та Харківщині.
“У мене 13 бойових вильотів, і на 13-й, виходить, збили”, – зауважив штурман бомбардувальника.
Сергій розповів про той самий 13-й виліт, коли він та його пілот, 41-річний Олексій Коваленко, полетіли на завдання. Це був березень 2022 року. В Ізюмі, що на Харківщині, сунула ворожа навала.
“Колона техніки була, БТРи, їхала підмога”, – пригадує Вербицький.
Екіпаж бомбардувальника знав – це дуже небезпечний виліт, обійти ворожу ППО практично неможливо.
“Ми знаємо, що ми летимо в зону ураження ворожої ППО. Був вибір відвернути, і я в когось питав кілометрів за 20 до цілі: “Льош, до кінця?” Тільки махнув головою – “так”, – переповів події Герой України.
Екіпаж завдання виконав і, відбомбивши по ворожій колоні, майже одразу відчув удар та побачив полум’я. Сергій встиг катапультуватися.
“Воно, виходить, між нами пішло. Я вийшов із літака і далі у мене відкрився парашут. Висота була дуже мала, при вході я побачив літак, який відлітає і горить, землю побачив. Встиг подумати, чи встигне відкритись парашут. Він відкрився – і я приземлився”, – розповів Вербицький.
Штурман опинився на ворожій території і точно знав – окупанти його шукатимуть. Три години діставався до своїх пішки та мінними полями.
“Годину взагалі нічого не відчував, взагалі нічого не боліло, наче взагалі не катапультувався. Потім почала боліти спина, і в правому боці, як потім виявилося, було зломане ребро. Це потім, коли до госпіталя доїхав. Коли дійшов до своїх по мінних полях, вони мені кажуть: “Розкажи, як ішов”. Маршрут тут через ліс, тут через поле і до вас прийшов. А вони на мене подивилися і кажуть: “Там же все заміновано, як ти пройшов?” А я якось ішов і не думав, що там можуть буть міни“, – розповів штурман.
Пілот Олексій Коваленко тоді загинув – він Герой України посмертно. Після звільнення Харківщини з побратимом Сергія змогли попрощатися вдома.
“Його поховали місцеві жителі і скинули координати, де похований. Після звільнення територій забрали і перезахоронили”, – повідомив штурман літака.
Сергій лікувався і зараз тимчасово перебуває на землі.
“Я зараз у польотах не беру участь. Зараз – більше з документами і більше по завданнях авіації”, – каже Вербицький.
Залишаючись на аеродромі, радіє – екіпажі, які рушають завдавати ударів по ворогу, в значно більшій безпеці, аніж він сам був на початку війни.
“Пілотам і штурманам стало легше: вони не літають над цілями, вони зараз пускають Storm Shadow за межами дії ППО, і це дуже великий плюс”, – зауважив штурман.
Він ще не встиг отримати свою Золоту зірку Героя, як після катапультування вже знову сідав до бомбардувальника, і навіть провів півтори години в небі. Сергій жодного разу ще не був на звільнених територіях, за які воював, нікому не розказував, як нервово буває під час бойових вильотів, навіть не має фотографій зі своїм Су-24.
“Не люблю фотографуватися. Погана прикмета. А після вильоту ніколи не було бажання сфотографуватися”, – каже Герой.
У його 7-й бригаді тактичної авіації загинуло 19 пілотів і штурманів.
“Яку ж другу професію? Напевно, повторив би, якби був вибір відмотати все назад, і виліт би повторив”, – запевнив Вербицький.