Бійці кажуть, що отримали там другий день народження, а ще мріють обійняти маму.
Напередодні свого професійного свята прикордонники Краматорського та Луганського загонів приїхали на ротацію на Волинь. Позаду у них три місяці запеклих боїв у Бахмуті, йдеться в ТСН.
Вони досі не звикли до тиші, бо ж у Бахмуті, де хлопці були останні місяці було дуже гучно. “Кожен день – лотерея”, – кажуть бійці.
Утім, кажуть, там більше хвилюєшся не за себе, а за тих, хто поруч. “Щоб твої побратими залишилися живими”, – каже Микола з Хмельницького.
Героєм він себе не вважає, хоча йому вдалося збити два ворожих літаки. “Це були Су-25 – ворожий літак, бомбардувальник, які наносили нам дуже багато шкоди”, – розповідає він.
Вдома на нього чекають троє дітей – заради них, каже Микола, він і воює. Малим дев’ять, сім і три роки. Такого ж віку дітей Миколі часто доводилося евакуйовувати з Бахмуту. Найгірше, каже, коли їхні батьки попри смертельну небезпеку, відмовлялися їхати.
Побратиму Артур, з позивним “Змій”, зі своїм кулеметом часто робив нерви ворогу. У Бахмуті в хлопця з’явився другий день народження. “Коли прилетів поруч снаряд 120, півтора метра, прилетів і не вибухнув”, – розповідає він.
Тоді, згадує, переконався, що усі троє побратимів, які були поряд з бліндажем, цілі і знову у бій. “обіг просто одразу на позицію, до кулемета. І все”, – додає боєць.
Свою родину хлопець не бачив півтора року, його рідне село нині в окупації, тож мрія після перемоги одна. “Повернутися до свого села, обійняти маму”, – каже він.
Але найперше – це перемога на всіх фронтах.
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини
