Зараз боєць намагається познайомити наречену із дітьми і підготувати до труднощів багатодітного материнства.
24-річний боєць «Азoвy» став опікуном одразу для вісьмох своїх племінників з Житомирщини. Автівка їхніх батьків пiдipвaлaся у грудні неподалік білоруського кордону – машину занесло на слизькій дорозі на заміноване узбіччя. 8 дітей, найменшій з яких лише 2 місяці, вмить осиротіли, йдеться в ТСН.
Усі племінники слухняні, не натішиться Володимир, але їх 8, тож вчить самостійності. З вісьмох рідних братів і сестер зараз вдома не вистачає найстаршого – 13-річного Юрка. Йому весною пepecадили нирку і поки діти похворіли, його відправили до тітки. Тимчасово у бабусі і найменша 2-місячна сестричка.
Володимир – боєць «Азoву», був на сході від квітня. Пішов добровольцем боротися з окупантами, але побратимів довелося залишити, як дізнався про загибель брата і його дружини. “Машину понесло і прямо на цю міну, наїхала машина”, – розповідає боєць.
32-річна Марія і 38-річний Петро того дня поверталися додому у прикордонне з Білоруссю село. Їхню автівку занесло просто на заміноване узбіччя. Коли родичі запитали, з ким діти хотіли б жити, вони обрали дядька Володю. “Захотіли, щоб я був з ними постійно, щоб я більше не їхав на війну”, – розказує Володя.
З дітьми легко знаходить спільну мову, кажуть родичі. “Я просто дивуюся, як він може з усіма знайти розмову, якщо якісь проблеми він вирішує їх дуже швидко”, – каже невістка.
Тепер боєць готує на всіх, а ще прибирає та порається по господарству. Загибле подружжя теж з багатодітних сімей, тож помічників Володимиру вистачає. “Дівчатка часто приходять до мене ночувати. Ну їх розчесати, таке по-дівчачому поговорити”, – додає невістка.
Хоч тяжко самим, та всіляко намагаються розрадити дітей. “Одна тітка спитала: “Дітки, щоб ви ще хотіли”. А вони кажуть: “Хочемо, щоб мама з татом прийшли””, – переказує дідусь.
Найбільше малі відкриваються саме дядькові. “Як наступає вечір, то хтось один, або не один, замкнеться в собі і це треба підходить, втішати”, – каже Володя.
Свої плани Володимиру довелося відкласти. Навіть розмови про весілля поставив на паузу, поки дівчина не познайомиться з дітьми. “Щоб вона хоча б спробувала, що це таке, чи вона зможе це все потягнути”, – каже опікун.
У Володимира і дітей з’явилася спільне завдання – закінчити ремонт другого поверху у будинку, щоби в кожного з дітей була своя кімната.
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини
