У селі Гавронщина на Київщині місцеві жителі рятували п’ятьох пасажирів автомобілів, яких розстріляли російські окупанти. Ще п’ятьох загиблих поховали у братській могилі.
Про це пише OBOZREVATEL.
Росіяни розстріляли колону мирних жителів
Юрій Пацан, мешканець села Гавронщина Київської області, згадує ті дні, 13 та 14 березня. “Тоді вишикувалася велика колона мешканців з різних сіл Київщини. Усі хотіли покинути цю небезпечну зону. Жодного “зеленого коридора” не було, просто машин 30 вирішили прориватися.
І так сталося, що колона розділилася. Половина виїхала вперед. А друга половина заблукала, звернула не туди і опинилася в нас у селі. Було машин 15, вони переночували, а вранці 14 березня знову рушили в дорогу”, – згадує Юрій.
Щойно колона рушила, з’явилися ворожі БМП та відкрили вогонь по машинах. На багатьох автомобілях було написано “діти”, висіли білі прапори, але росіян це не зупинило.
Найбільше дісталося двом автомобілям, які їхали ззаду.
“В одній машині вижив водій Олександр, йому близько 50 років. Загинув його 14-річний син, дружина. А також троє випадкових попутників – бабуся, мама та 2-річна дитина. У другій машині був поранений у ногу дід Ваня. Вижила його дружина, баба Аня, а також Ярослав і Наталя”, – каже Юрій.
Поранених і живих Юрій затяг у свій будинок. Пізніше вбитих дістали та поховали неподалік.
З голови фонтаном ішла кров
Село Гавронщина виявилося ніби як у сірій зоні. Тут практично не було окупантів, оскільки на околиці села, де мешкає Юрій, дорога йде на підйом. І щойно росіяни з’являлися, по них відразу відкривали вогонь українські захисники.
Але в гольф-клубі неподалік, у Вишеграді, в Макарові окупантів і кадировців було дуже багато.
“Олександр був дуже поранений. У нього з голови кров ішла фонтаном, було поранення ноги, на руці пальці розірвані. Але як не дивно, на ньому все заживало чудово. У діда Вані ситуація була гірша. Ми два тижні лікували їх як могли і чим могли. У селі у сусідів збирали ліки, перев’язувальні матеріали, марлю, допомагали хто чим міг”, – розповідає Юрій.
Також треба було і щось їсти. Окрім двох господарів у будинку було п’ятеро постраждалих, двоє з яких поранені. “Їм і білок потрібен, на одній картоплі не протягнеш. Ось у нас у запасі був кілограм м’яса. Ми розділили його на два тижні й розтягували на всіх. Ми, сільські жителі, запасливі: були домашні заготівлі, картопля, крупи. Так і жили”, – каже Юрій.
Лише 30 березня в селі з’явилися волонтери, які й допомогли вивезти поранених. А 1 квітня, коли села довкола звільнили, Юрій допоміг вибратися решті, показав їм напрямок, куди треба їхати, і вони вирушили додому.
Олександру вже провели кілька операцій, із ним усе буде нормально. Також лікують й Івана.
Загалом, на території Київської області виявлено 720 загиблих мирних жителів, ще 200 людей вважаються зниклими безвісти.
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини
