“Правду не дізнатися”: як убили перших героїв Небесної Сотні та чому їхні рідні не вірять у справедливість (фото)

У День Соборності України вісім років тому, 22 січня 2014-го, загинули перші герої Небесної Сотні. “Беркут” того дня перейшов у наступ на Майдані, став розбирати барикади протестувальників, а на Грушевського підігнали БТР.

OBOZREVATEL пропонує згадати, ким були жертви протистоянь та за яких обставин їх убили.

Сергій Нігоян

Етнічний вірменин, громадянин України Сергій Нігоян народився і жив у Березнуватівці Дніпропетровської області. Його сім’я переїхала до України, рятуючись від війни в Нагірному Карабасі.

Навчався в Дніпродзержинському коледжі фізичного виховання, а на Майдан приїхав на початку грудня 2013 року, не повідомивши про це батьків. 20-річний Сергій був одним з охоронців Євромайдану.

“Це моє майбутнє теж. Мені жити в цій країні”, – пояснював він свою участь у протестах. Нігоян запам’ятався за відео на тлі барикад, де він читає уривок із поеми “Кавказ” Шевченко, і за фото з плакатом “Голосом народу говорить Бог”.

Приблизно о шостій ранку 22 січня 2014 року хлопця було застрелено свинцевою картеччю біля стадіону “Динамо” під час умовного “перемир’я”.

Михайло Жизневський

Уродженець Гомеля, активіст УНА-УНСО та учасник самооборони Майдану Михайло Жизневський загинув за чотири дні до свого 26-річчя. Він отримав наскрізне поранення в серце мисливською кулею під час штурму на Грушевського.

У день народження загиблого, 26 січня 2014 року, до Михайлівського Золотоверхого собору прийшли близько 10 тисяч українців, щоб попрощатися з активістом.

Юрій Вербицький

50-річний активіст зі Львова Юрій Вербицький був ученим-сейсмологом, альпіністом, працював в Інституті геофізики НАН. У середині січня 2014 року взяв відпустку для участі в Євромайдані, допомагав волонтерам на кухні.

21 січня чоловіка викрали з Олександрівської лікарні в Києві разом з Ігорем Луценком, де активісти лежали з отриманими на Майдані травмами.

Наступного дня в лісі поблизу села Гнідин Бориспільського району було виявлено тіло Юрія Вербицького, який помер від тортур на сильному морозі. Його руки було перемотано скотчем.

Невідомий

Після 3-ї години ночі 22 січня стало відомо, що в реанімації помер 22-річний хлопець, якого силовики побили на колонаді стадіону “Динамо”. Він упав із 13-метрової висоти – травми виявилися несумісними із життям. Ім’я загиблого залишилося невідомим для ЗМІ.

Через вісім років після трагічних подій суди в справах Майдану продовжуються. Рідні загиблих не часто коментують процес, але зізнаються, що не вірять у справедливе покарання вбивць.

“Правду неможливо дізнатися, марно. …Досі нікого не покарали. А через десять років і забудеться все це. Сьогодні вже забули”, – сказав 2020 року батько Сергія Нігояна Гагік Нігоян “Ґратам”.

“Усе розслідування – одна суцільна фікція, тільки вдають, що працюють у цій справі”, – прокоментувала сестра Михайла Жизневського Наталія Жизневська.

У справі Юрія Вербицького вже кілька років тривають два судові процеси. Брат загиблого майданівця, який стежить за процесом через свого адвоката, побоюється, що не так і дочекається оголошення вироку.

“Це як затягнутий серіал іде. Дуже довго все йде. І питання в іншому – скільки ще таких справ буде? І якщо кожна продовжуватиметься так – то я, напевно, не доживу до кінця…” – сказав Сергій Вербицький.

Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини