Дмитро Стус, син українського поета, вважає, що Віктор Медведчук адекватно відреагував на книгу Вахтанга Кіпіані «Справа Василя Стуса». Він також заявив, що є «противником цієї люстрації та викладання справ».
Про це Стус заявив у інтерв’ю 4 каналу, – повідомляє Україна Неймовірна.
Син відомого поета, який також є директором Національного музею ім. Т. Шевченка і лауреатом Шевченківської премії у інтерв’ю заявив про те, що спогадами про його батька та Медведчука маніпулюють політики минулої каденції заради піару:
«Ситуація тягнеться вже тридцять років, обросла бородою, хвостами і з моєї точки зору погано пахне. Перед кожними виборами все це повторюється. Політики, які за минулу каденцію нічого не досягли, починають витягувати на світ справу Стуса і полемізувати, в тому числі і з Медведчуком, не мовою сучасного розвитку, а мовою того, що сталося в далекій радянській добі у 1980 році. Проблема з моральної площини перейшла в площину судилищ, які діють на радянський зразок – коли нема аргументів, ми виймаємо булаву і починаємо воювати за незалежну Україну».
Дмитро Стус запевнив, що особисто незнайомий з Медведчуком і зазначив, що постійні згадки про нього – це толочіння в ступі. Молодший Стус також пригадав історію, коли опосередковано одіозний політик таки вплинув на його діяльність:
«Ми ніколи з ним (Медведчуком – ред.) не бачилися , ми не знайомі, але зараз мене це все починає інтригувати – скільки можна толочити старе тирло в одній ступі?
Коли я писав свого часу книжку «Василь Стус: життя як творчість», за яку мені дали Шевченківську премію, Медведчук був головою адміністрації Кучми. Керівники архіву навіть не хотіли мені давати (дані – ред.), я тоді їм просто сказав – мене цікавить, як Стус ставав собою, мені це треба знати, я буду коректний, але якщо ви мені не дасте – я зберу прес-конференцію. Через три дні мені все це дали».
Щодо книги Кіпіані, Дмитро Стус переконаний – у Медведчука є претензії лише до авторських статей, які увійшли у книгу «Справа Василя Стуса»:
«Зауваження є до статей Вахтанга. Там кілька статей, одна – з дуже некоректною назвою, яка переводить її з площини документалістики в площину юридичну – чи вбивав адвокат Медведчук поета Василя Стуса?
Медведчук – не Господь Бог, він не міг вбити Стуса. Тим більше перебуваючи на відстані.
Рішення приймати могло Політбюро ЦК КПУ і, напевно, узгоджувалося з Москвою. Роль адвоката (Медведчука – ред.) – він був статистом у цьому процесі. Говорити про мораль можна і треба, але не можна про це говорити тридцять років», – стверджує син Василя Стуса.
Він також вважає, що Медведчука, як «серйозного політика, який є автором багатьох українських законів», образили вислови та бездоказові звинувачення, викладені у книзі:
«Якби вам сказали, що ви причетні до вбивства бездоказово, вас би це образило, правда? Це точно вдарило би по вашій репутації… Там ще є вислів «шістка Путіна»… Це ж не художня книжка. Як серйозний політик, який, наскільки я уявляю, написав приблизно половину законів України, повинен на це реагувати? Реакція адекватна», – підкреслив Дмитро Стус.
На думку сина поета, судова тяганина стала промахом у роботі радників Віктора Медведчука, а книгу Кіпіані про його батька лише розрекламувала:
«Очевидно, радники йому не пояснили – коли судишся з книжкою, вона стає популярною», – підкреслив Стус.
Роксоляна Панич, для Україна Неймовірна
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини