Недавно ця непересічна пара відсвяткувала 50-річний ювілей шлюбу
Десятеро синів, яких виростили Марія та Зіновій Скоці, завжди приїжджають на день народження до мами і тата, де б не були, — чи за кілька кілометрів у райцентрі, чи за тисячі за океаном. І коли батьки святкували золоте весілля, у маленьке поліське село Гута-Камінська з’їхалися усі десятеро синів з невістками та дітьми, – пише Високий замок.
Степан, Ігор, Андрій, Роман, Анатолій, Віталій, Володимир, Сергій, Микола, Олександр — 10 синів виростили Марія та Зіновій Скоці зі села Гута-Камінська Камінь-Каширського району Волині. І дочекалися стільки ж невісток. За рідних дочок стали їм Олена, Люба, Світлана, дві Людмили, Віта, дві Ані, Оксана, Ліля. П’ятеро синів із сім’ями живуть у Києві, Луцьку, райцентрі, п’ятеро — у Штатах.
— Хлопці наші — роботящі, допомагають один одному, — каже Марія Андріївна. У її словах звучить така велика гордість, що виростили з чоловіком таких порядних, чуйних синів. — Кажуть, щоб ми не тримали хазяйства, бо все нам куплять. Батькові на 70 років навіть машину подарували, вже й на нову поміняли, трактор купили.
Підросли хлопці, і один за одним почали приводити до хати невісток. Коли сини придивлялися собі дівчат, батьки щовечора молилися: щоб стала чужа дитина рідною. Вибирали собі наречених саме з віруючих, бо самі виросли в такій сім’ї. Хлопців вдома змалку вчили: треба читати Біблію і робити добро. Пішли онуки — мама летіла навіть за океан їх глядіти. Тому вийшло, що у кожної невістки довелося пожити: у кого місяць, а в кого й три. І ніде не почувалася зайвою.
Усі десять невісток, яких пані Марія називає донечками, кличуть її мамою. «Коли на свята збиралися, на кухні нас п’ятеро хазяйнувало! — каже невістка Люба. — Разом і пісню затягуємо. Тато каже: «Людські невістки сваряться, а наші співають!».
На день народження батьків завжди з’їжджаються сини, проте ще не збиралися разом невістки, бо як не в одної, то в іншої клопоти з малими дітьми. І на золоте весілля, на жаль, потрапили не всі. Проте усі десять синів були. А з ними — внуки, родина, п’ятеро невісток (одна прилетіла аж з Америки).
— Навезли подарунків багато! Посуд поміняли, купили морозильну камеру, навіть гардероб мені і батькові новий придбали, — тішиться мама.
Святкових дат у цій родині щороку близько сотні. Та все ж на золоте весілля замовили ресторан, де зібралося з півсотні гостей. Мама одягнула вечірню сукню, а тато — костюм. І пішли спогади…
…Зіновій був водієм, вона працювала ревізором. Дідусь Зіновій зі сльозами на очах згадує, як зустрів свою Марію. «Я зустрівся з нею, вона мені сказала, що вірує в Бога, о, думаю, така дружина мені й треба», — каже дідусь.
Дід Зіновій теж ріс у багатодітній родині і рано залишився сиротою. Не з чуток знає про війну та злидні. Аби вкотре почути дідусеві історії, внуки гуртом вмощуються біля тепленької грубки. Тут колись грілися і їхні тати. «Це був центр нашого життя. Ось тут. Намерзлись у школі, прийшли, бо школа була далеко, кілька кілометрів, ми швиденько всі сюди», — згадує один зі синів.
Бабуся Марія у свої сімдесят п’ять знає напам’ять дні народження усіх своїх онуків.