“Мрію про той день, коли ми перестанемо казати «мова калинова» чи «наша солов’їна мова». Бо говоритимуть нею не солов’ї, а люди, та й калина тут ні при чому…”
Про це на своїй сторінці у Facebook пише українка Леся Маланюк:
“Коли не будемо поширювати картинки про надзвичайну любов до мови з проханням ставити плюсики, бо ця любов стане непоказна, неусвідомлена, бо ж ми не кажемо, що любимо воду чи повітря, без яких теж не уявляємо свого існування.
Коли спокійно, без напруження ходитимемо в магазини чи заклади громадського харчування, бо будемо певні, що почуємо там лише державну мову.
Не будемо злитися, їдучи в транспорті, бо там ніколи не лунатиме музика, а якщо й буде, то лише українськомовна.
Коли в Харкові чи Одесі тобі на твою українську не скажуть: «ви са Львова?», «ви нє мєстний?»
Коли мова перестане бути зброєю, а стане звичайним засобом комунікації українців.
Коли ми перестанемо випрошувати чи агресивно відстоювати своє право на українське, бо це втомлює й дратує. А хочеться, щоб повсюдно запанував український світ, в якому українцю стане жити комфортно й спокійно. Бо ми ж за своєю природою зовсім не агресивні й не злі. Просто не треба нас злити.
А сьогодні — зі святом усіх нас, з Днем української мови! Сьогодні вона все ще дуже потребує нашого захисту й підтримки.
Мрію про той день, коли ми перестанемо казати «мова калинова» чи «наша солов'їна мова». Бо говоритимуть нею не солов'ї,…
Gepostet von Леся Маланюк am Freitag, 8. November 2019
Алла Гунченко для Про Львів
Редакція може не поділяти тексти та(або) погляди авторів і не несе відповідальність за їхні матеріали. Також редакція не несе відповідальності за коментарі, які розміщені в соціальних мережах під інформаційними матеріалами редакції.
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини
