10 пунктів миру президента Зеленського – що з них реально може виконати Росія

Українська і світова преса періодично пишуть про те, що до річниці російського вторгнення в Україну планується провести “саміт миру”, головною темою якого має стати припинення війни за сприяння всіх зацікавлених у цьому країн.

Одним із інструментів такого процесу має стати “формула миру Зеленського” – 10 пунктів відновлення миру, які запропонував президент України ще в листопаді 2022 року, – пише Оbozrevatel.

10 пунктів відновлення миру за формулою президента Зеленського

Варто нагадати, з яких саме пунктів складається ця формула, об’єднавши їх в основні блоки. До першого входять радіаційна, ядерна та екологічна безпека, а також продовольча та енергетична безпека, від яких залежить не тільки доля України, а й, без перебільшення, усього світу. До другого блоку можна віднести низку негайних вимог до Російської Федерації як країни-агресора, а саме: звільнення всіх полонених і депортованих, виконання Статуту ООН, відновлення територіальної цілісності України та виведення російських військ, результатом якого має стати остаточне припинення бойових дій. Третій блок містить процеси, які мають відбутися після припинення вогню, а саме: фіксація закінчення війни, повернення справедливості, тобто трибунал для винних у російській агресії та компенсація збитків, а також післявоєнні гарантії безпеки для України.

Неодноразово ці пункти були озвучені найвищими представниками України на провідних міжнародних дипломатичних заходах, останнім з яких став економічний саміт у швейцарському Давосі, де цю програму вкотре озвучила дружина президента України Олена Зеленська.

Втрата окупованих територій – найбільший страх Росії

Слід відзначити, що різноманітні представники політичного керівництва Росії, включно з головою МЗС РФ Сергієм Лавровим, вкрай негативно реагують на “формулу миру Зеленського”, погрожуючи навіть відмовою від переговорів з чинним главою української держави.

Все це є нічим іншим, як запізнілою реакцією на відмову вести переговори із Путіним, про що оголосив президент Зеленський після проведення незаконних референдумів на окупованих територіях України. Аналіз висловлювань політичних еліт Росії показує, що найбільше в 10 пунктах миру вони побоюються, по-перше, необхідності віддавати окуповані території та виводити війська, по-друге, міжнародного трибуналу і притягнення до відповідальності, і по-третє – виплати репарацій. Всі інші пункти стосовно безпеки або обміну полоненими достатньо легко реалізуються в разі припинення бойових дій. При цьому російські керівники активно апелюють до Заходу, намагаючись домогтись переговорів напряму із США і Європою в обхід України, чим сподіваються задовольнити свої насамперед територіальні претензії.

Затягування війни може поставити Росію в складне становище

Усе можна пояснити лише одною причиною: Кремль сподівається, що колективний Захід вкотре “купиться” на той блеф і шантаж, який зазвичай супроводжує всі зовнішньополітичні кроки Росії. Натомість прецедент із визнанням і подальшою легітимізацією захоплених територій настільки небезпечний для всіх країн світу, що визнавати російську окупацію Криму і Донбасу не бажають не тільки добрі партнери РФ Китай та Індія, а й навіть відверто проросійські Сербія та Іран.

Фактично зараз створюються умови для майбутньої деокупації максимальної кількості українських територій військовим шляхом, хоча Росія також сподівається на їх силове утримання, чим заводить ситуацію у глухий кут. Не відкидається варіант, що в процесі південного контрнаступу українські війська зможуть вийти до адмінкордону з Кримом та перерізати сухопутні шляхи постачання півострова, включаючи Кримський міст. У такому разі становище Кремля значно погіршиться як у військовому, так і політичному плані, але там цього чомусь не розуміють, марно сподіваючись на свою армію.

Добровільне звільнення окупованих територій – єдиний шанс для Росії уникнути поразки

Загалом, найкращим виходом для Кремля із ситуації, що склалася, буде добровільне виведення військ хоча б на кордони 23 лютого 2022 року, припинення вогню і початок перемовин, які б дозволили РФ зберегти вигляд сторони, яка не програла, в очах власного населення. Рівень впливу пропаганди на настрої народу в Росії настільки великий, що вона може пояснити і “правильно” подати будь-які кроки свого політичного керівництва, включно з відступом з України. В такому випадку кремлівська еліта отримає достатньо непогані простори для маневрів: по-перше, президента Путіна до трибуналу притягнути не вдасться, а репарації Україні можуть бути не із російського бюджету, а з арештованих активів Росії на Заході. По-третє, статус Криму може обговорюватись дипломатичним шляхом і бути тим єдиним “активом”, який Путін зможе показати населенню як результат своєї “спецоперації”.

Однак все це може бути якось прийнятним для України тільки за однієї умови – надійних гарантій безпеки на майбутнє. Ба більше, якщо Росія теж хоче гарантій безпеки для себе, про що вона неодноразово заявляла, то найкращою гарантією безпеки для неї має бути Україна в складі ЄС і НАТО. Саме така логіка має бути головною умовою міжнародних вимог України до наших партнерів і союзників, що дозволить надійно зафіксувати неможливість повторення агресивного вторгнення з боку Російської Федерації.

Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини