Учасники бою під Крутами на Чернігівщині 30 січня 1918 року до останнього сподівалися на підкріплення з Києва. Напередодні отримали повідомлення, що до них відправлять курінь гайдамаків на чолі із Симоном Петлюрою.
Через саботаж залізничників ешелон з гайдамаками затримався на станції Дарниця. Потім командування дізналося про більшовицьке повстання у столиці й зупинилися на станції Бобрик. Щоб при потребі взяти участь у придушенні виступу, передає Gazeta.ua.
У Крутах не знали про це і раділи, коли помітили наближення потяга з боку Києва. Та у вагонах побачили лише роззброєних вояків, які поверталися в Росію з фронтів Першої світової війни. Пропустили ешелон фронтовиків, за умови, що не ремонтуватимуть пошкодженої залізничної колії і перейдуть до сусідньої станції Пліски пішки. Але солдати не дотрималися обіцянки, полагодили залізницю і продовжили рух своїм потягом.
За 20 км від Крут, у Ніжині, стояв курінь ім. Тараса Шевченка – 800 бійців. Сотник Федір Тимченко поїхав до них, щоб переконати долучитися до оборони Крут. Не вдалося. В курені було багато прихильників більшовиків. На зборах вирішили не чинити опору росіянам. Із Ніжина Тимченко відправив до Крут лише вагон із боєприпасами.
О сьомій ранку 30 січня більшовицький панцерник увірвався у Крути й обстріляв позиції українських бійців. За ним рухався передовий загін матросів. Хотіли захопити станцію раптовим ударом. Їм на допомогу підвезли ешелон червоногвардійців.
“Передні частини червоних, ідучи в зімкнутих колонах, очевидно, були впевнені в нашій втечі, – згадував сотник Аверкій Гончаренко. – Тільки зблизилися на відстань пострілу, ми їх вітали сильним вогнем чотирьох сотень і 16 кулеметів. Наступні відділи вже з потяга приймали бойовий порядок”.
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини
