Такий велотранспорт називається кастомним. Культура кастому (англ. custom – зроблений на замовлення) виникла у 1930 роках в США, коли автолюбителі почали удосконалювати стокові автомобілі.
Далі культура поширилась на мотоцикли. Найпопулярнішим для кастому став мотоцикл Harley-Gavidson, який переробляли на кастомний ровер.
Хлопці додають до велосипедів бензинові і електричні двигуни, рами з дротиків та автомобільні колеса. Усе залежить від бажання замовника.
 |
ВЕЛОСИПЕД – З YOUTUBE-ВІДЕО
Коли у друзів з’явилась ідея такого транспорту, вони не знали, як її втілити.
Не вміючи нічого, почали переглядати відео на YouTube за запитом “як змайструвати велосипед”.
– Єдине, що я вмів – так-сяк закручувати гайки. Колись у мене зламався велосипед і я сам його відремонтував. Але ж цього було недостатньо, – пригадує Руслан.
Деталі до велосипеду хлопці купили на металобазі і самостійно вигнули труби. Придбали звичайний двоколісний – там є деталі, які важко виготовити самотужки.
Оскільки хлопці досі не знайшли майстра, який би вирізав різьбу на педальні вузли, саме їх беруть зі старих велосипедів.
До того ж, труба рульового стакана має незвичний діаметр, який хлопці не знаходили на металобазах. З донорського велосипеда хлопці вирізали кермовий стакан та кріплення вилки.
 |
| Майстерня-гараж |
Потім – знайшли зварника. Це був батько їхньої однокласниці, який погодився допомогти. Далі – шукали ідею дизайну. В мережі знайшли таку, яка сподобалась – і приступили до роботи.
Руслан каже, що копія вподобаного дизайну не вдалась. Втім, саме так вийшов велосипед з оригінальним дизайном.
Аби сконструювати перший велосипед, хлопцям знадобився місяць. Другий зробили за 3 дні. Однак він вийшов непропорційним до тіла. Так майстри зрозуміли, що це – справа не на швидкість.
– Я зібрав свій велосипед власноруч і покликав Андрія, щоб той допоміг мені його доробити, бо то був тільки іржавий метал. Ми його чистили, шпаклювали, фарбували. Досі з Андрієм працюємо разом, – розповідає Руслан.
Зрештою, 4 роки тому 1-го вересня Руслан вперше виїхав на велосипеді, що зробив сам.
 |
Але хлопець пофарбував його балончиком і фарба одразу ж почала злазити.
Тож після першого виїзду треба було перефарбувати велосипед. Тепер Руслан робив це звичайною фарбою – тією, що фарбують стіни і лавочки.
Пофарбувати велосипед швидше хлопцеві допоміг тато – увімкнув пилосос, аби той видував повітря в інший бік.
Руслан зізнається: коли починав майструвати велосипеди, батьки його не розуміли. Мовляв, навіщо винаходити велосипед. Усе і так є.
Але коли Руслан попросив допомоги, тато погодився. Так і повелося.
– Тоді мені почали допомагати і друзі дитинства, бо це якось атмосферно: посидіти в гаражі, поговорити, ще й зробити щось корисне. Ми поєднуємо відпочинок із заняттям, яке приносить нам задоволення, – додає Руслан.
 |
Втім, його знову чекала невдача: пофарбував велосипед так, що фарба повільно сохла – майже місяць.
Зрештою, хлопець здер усе ножем і наніс фарбу знову, але вже тонким шаром – усе, як треба.
Зрештою, фарба висохла і Руслан подав оголошення про продаж першого велосипеда.
ПРО КЛІЄНТІВ
За 2 місяці знайшли першого покупця – Максима з Дніпра.
Руслан здивувався, коли той швидко погодився купити ровер, лише переглянувши фотографії. Хоча перед цим людей зовсім не влаштовувала ціна.
– Купівля такого велосипеда – надто дорого. Це ж не робот, який усе робить – тут ручна людська робота, де важливою і дорогою є кожна деталь, – пояснює Руслан.
 |
Натомість Максим вирішив приїхати до Львова з Дніпра – спеціально, аби забрати ексклюзивний велосипед. Перед цим сфотографував і надіслав Русланові свій квиток, щоб хлопець пересвідчився, що чоловік точно їде.
Це не було умовою, але, вочевидь, він боявся, щоб Руслан не продав велосипед.
– Коли Андрій під’їхав на велосипеді, який мав купити Макс, я побачив, що той його точно хоче. Це був тріумф. Він спробував проїхатись, було важко, бо це зовсім не звичайний велосипед. До нього треба звикнути – він габаритний і важкий. Але Максимові сподобалось і він його забрав, – розказує Руслан.
Часом Макс надсилав фото Русланові, коли катався на ровері. Тому про подальше життя своїх велосипедів майстер знає.
 |
| Про подальше життя своїх велосипедів майстер знає |
Було й таке, що замовник просив змайструвати велосипед зі місткою рамою, аби перевозити сигарети за кордон. Але автор відмовився від цієї ідеї.
Замовляли і 2 однакових велосипеди – для подружньої пари.
Зазвичай замовники – люди за 25 років. Руслан припускає – це через ціну.
Каже, що в більшості такі велосипеди люди купують, щоб виділитись серед інших. До них зазвичай надто багато уваги: люди зупиняють, фотографуються, просять проїхатись.
– Одного разу я дав чоловікові, який просив, прокататись, свій ровер. Він 3 метри проїхав і впав. Усі думають, що це звичайний велосипед. Але просто вміти їздити на двоколісному – недостатньо для того, щоб одразу поїхати на кастомному, – каже Руслан.
Хлопці продали свої велосипеди в Дніпро, Одесу, Рівне, Закарпаття, Хмельницький, Київ, Львів.
 |
На деяких велосипедах команда залишає підпис. На першому ровері ставили ініціали “RS”, себто “Rend customS”. До того ж, це – перша літера імені Руслан з англійської та прізвища Андрія – Шевчук.
З усіх роверів тільки 2 мають назви: синій – “Дельфін” і ровер Руслана – “Орел”. В більшості назві хлопці уваги не надають.
ВЕЛОСИПЕД – ДО ТІЛА ЛЮДИНИ
Кастомні велосипеди (або чопери) хлопці майструють до тіла людини.
Прораховують вагу, посадку, зріст, зручність, побажання клієнта, середню швидкість, кут керма, амортизацію (зазвичай залежить від того, чи їздить людина рівною дорогою, чи ні), типи передніх вилок. Наприклад, якщо людина звикла їздити повільно, то педалі кріпляться низько. І навпаки.
Чоперами називають велосипеди з довгою базою та зручною посадкою. В іншому випадку за кермом людина їде або зігнутою, або майже стоячи. Тут – найбільш зручна позиція.
 |
Нині в Україні мало людей, які займаються кастомним виробництвом чоперів. Раніше було більше.
За словами Руслана, це нестабільний прибуток, бо покупців мало. Саме тому виробники відмовляються від подальшої роботи, змайструвавши перші велосипеди.
“Rend customs” вже сконструювали 12 велосипедів, 10 з яких продали, 13-ий нині майструє Руслан.
У кожного ровера своя система – на деяких можна навіть не крутити педалі, бо вони мають мотор. Один з велосипедів у гаражі має мотор і важить 60 кг.
– Цей велосипед було найважче майструвати. Бо щоразу вилазять якісь речі, які я недогледів. Наприклад, спочатку не розумів, що зупинити велосипед вагою 60 кг звичайними велосипедними гальмами важко.
Бо такі гальма призначені для 16-кілограмового велосипеда. На цьому велосипеді їжджу у повному захисті, – каже Руслан.
Інший ровер у гаражі хлопців – велосипед, який Руслан робив для колишньої дівчини. Каже, не склалось. А в такому випадку, впевнений, мистецтво має бути у митця.
Окрім цього, бувають побажання до розфарбовування. На власному велосипеді Руслан з татом робили аерографію впродовж 3 днів.
 |
Пригадує, була зима і пічка в гаражі не припиняла працювати. Руслан з татом вирізали з паперу макети, вимальовували їх, давали фарбі висохнути, далі – наступний шар. Потім – полірування.
Каже, часом доводилось і ночувати в гаражі. Свій нинішній гараж хлопці зварили і утеплили самі. Перші велосипеди робили в орендованому, потім вирішили, що треба мати власний.
Руслан говорить, що з землею їм пощастило. Керівник гаражного кооперативу бачив, що хлопці постійно щось майструють в орендованому гаражі, тому вирішив дати їм землю під власний.
На конструювання одного велосипеда хлопці витрачають від 2 тижнів до 2 місяців, залежно від рівня складності.
Складніше – коли треба амортизувати передню і задню частину. Руслан каже, що досконалість потребує часу.
 |
ПРО ТЕСТУВАННЯ ВЕЛОСИПЕДІВ
– Був випадок, коли замовник дав аванс, ми зробили велосипед, а він в останній момент від нього відмовився. Ровер залишився у мене.
Я вирішив проїхатись на ньому, спробував заїхати на сходи біля університету Франка. Кілька разів вийшло, але потім просто впав і зігнув зірку на велосипеді. Тоді мусив 7 км пхати його додому.
Якщо зламати такий велосипед далеко від дому, є ризик вести 26 кг ваги і більше 2 метрів довжини, – розповідає Руслан.
Хлопці завжди тестують велосипеди. Було й таке, що усі четверо сідали на велосипед і стрибали на ньому, щоб перевірити, чи витримає він вагу замовника.
 |
Чи витримає велосипед, залежить від положення амортизатора: під яким кутом встановлений і на якій відстані стосовно осі повороту колеса.
Також перед бордюром пробують набирати розгін, аби дізнатись, чи зможе людина виїхати на бордюр, якщо не впорається з керуванням. Усе це, каже, приходить з досвідом. Якщо щось не проходить тестування – хлопці переробляють.
– Відповідальність на мені велика. Якщо з людиною щось станеться через те, що я щось неправильно зробив, відповідатиму саме я, – впевнений Руслан.
Марія Марковська
Джерело: Українська правда
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини
