На Донбасі знову загинув український військовий. Трагедія сталася біля Новоолександрівки 19 серпня близько 4 години ранку – старший солдат 24-ї ОМБр імені короля Данила Василь Островський виконував бойове завдання, але його смертельно поранив ворожий снайпер. Чоловікові був 41 рік, у нього залишився син Дем’ян, якого загиблий дуже любив.
Завжди повертався на фронт захищати Україну
Василь Островський родом зі Львівської області. На фронті був уже не перший рік. У 2014 році він був мобілізований, а потім служив за контрактом. Це була його третя ротація.
Як розповіла знайома воїна, військова психологиня Галина Дерев’янко, Василь мав контузію. Але, незважаючи на проблеми зі здоров’ям, він знову і знову повертався на Донбас.
“Ми з ним познайомилися в 2018 році. Я тоді працювала в університеті “Львівська політехніка”, у нас був проєкт для військових щодо професійної адаптації. Їм викладали тут англійську, комп’ютерні науки, я займалася з ними як психолог. Я дуже добре запам’ятала Василя.
Пам’ятаю, ми його відправляли на реабілітацію, у нього були проблеми зі здоров’ям, він тоді навіть був засмучений, йому поставили неточний діагноз. І я просила його після повернення мені зателефонувати. І раптом він надсилає фото, де він стоїть з квітами знову у військовій формі. Питаю: “Як, ти знову там?” Відповідає: “Так, а як я можу кинути, тут же мої хлопці, я теж повинен бути тут”, – згадує Дерев’янко.
Залишився син і кохана
У той час Василь познайомився з Лілею. Пара зустрічалася, потім вони поїхали на схід. Жінка теж перебуває на фронті. У смерть Василя вона повірити не може.
“Він дуже любив свою Лілю, він весь час її оберігав, як квіточку, переживав за неї. Але і вона для нього була надійним тилом”, – ділиться Галина.
Але найбільше Василь любив свого єдиного сина Дем’яна. Пишався ним і його досягненнями.
Мартіна Імшенецька-Сапункова також проходила курс професійної адаптації разом з Островським.
“У Василя було загострене чуття справедливості. Після демобілізації він проходив службу в муніципальній варті. Але війна в нашій країні ще не закінчилася, і Василь пішов на контрактну службу. Дуже шкода, що війна забирає хороших людей”, – каже вона.
Василя згадують як дуже добру і навіть чутливу людину. Але водночас за своїх побратимів він готовий був віддати життя. Він ніколи ні на що не скаржився і нічого не просив. Хоча життя його не балувало.
Його товариші з 24-ї ОМБр на своїх сторінках у Facebook написали, що Василь Островський проходив службу в бригаді два з половиною роки: “Побратими й командування підрозділу згадують його як сміливого, порядного, працьовитого та кваліфікованого військовослужбовця, гарного воїна, який завжди виявляв розумну ініціативу й був надійною підтримкою. Він назавжди залишиться в нашій пам’яті як Герой, який віддав своє життя за нашу країну, за вільну й незалежну Україну”.
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини
