Правопис. Ми всі казали: “Індик”. А в селі казали: “Гиндики”.
– От село неасфальтоване! – сміялися ми. – Ну які гиндики?
Ми сміялися з села, ми сміялися з їхньої вимови. Мода була така, смітися зі своїх. Ми сміялися з усього українського, як другосортного. Ми й не помітили, як стали сміятися з України і не поважати її.
Розповідає 24 канал
1991-го ми відновили Незалежність. Не проголосили, ні. ВІДНОВИЛИ. Бо проголосили ще 1918 року, а 1991 – відновили. Весь час до 1991-го ми були в окупації.
Відновили незалежність – тепер треба відновити правопис!
Стоп, стоп, стоп. Що значить, відновити правопис?
1927 року у Харкові зібралися науковці зі всієї України. Мовознавці. Вони представили світу свій спільний багаторічний труд – український правопис, у якому врахували особливості мови українців різних регіонів. 1928 року український правопис затвердив комісар освіти Микола Скрипник. 1929-го правопис ухвалила Українська Академія Наук.
У 30-тих роках, коли почалися репресії, цей правопис заборонили, а мовознавців арештували, розстріляли. Знищили.
Репресували не лише українську інтелігенцію. Репресували українські слова. Створили цілі таблиці, в яких заборонили українські слова, заборонили українську вимову і написання з поясненням: “Це слово БУРЖУАЗНО-НАЦІОНАЛІСТИЧНЕ”.
Що ж це за слова такі, буржуазні?
Хитун. Знаєте, що це? Маятник. На маятник українці казали “хитун”, але хитун заборонили, бо в російській мові – “маятник”, і в українців так повинно бути. Хитун – буржуазне слово.
Винарня. Не можна казати “винарня”, треба казати “винний завод”, бо в російській мові так. Винарня – буржуазне слово.
Индик. Не можна казати “индик”, треба казати “індик”, бо це грамотно. Немає в російській мові слів на літеру “ы”, тож в українській їх теж не повинно бути. “Индик” – це безграмотна форма забитих українських селян.
І таких слів було безліч. Репресованих. Як і людей (прогугліть, в інтернеті є ці таблиці з буржуазними словами).
Для чого це робилося? Щоб максимально наблизити українську мову до російської. Щоб показати нам, що українська мова – це різновид російської. І ми так і жили в цій парадигмі багато років. І користувалися московським правописом, запровадженим для нас таваріщами Сталіним і Кагановичем і Ко. До речі, ще й досі користуємося. До нього вносили певні зміни, але він – той же, Сталінський.
Чи вийшло наблизити за допомогою совєцького правопису українську мову до російської? Так. Трохи. Однак, все одно це не врятувало ситуації. Мовознавці стверджують, що найближчі до української мови: білоруська 29 спільних рис, чеська, словацька – 23 спільні риси, польська – 22. З російською спільності 11. Це за Тищенком. У інших мовознавців – інші критерії і цифри. Проте, всі сходяться до спільної думки, російська мова до української по схожості стоїть найдалі з-поміж інших споріднених мов.
Ми відновили незалежність. Ми сказали: “Україна понад усе”! Чому ж і досі кажемо: “Правильно “індик”, а “индик” – ха-ха, неграмотно!” Адже вимова “индик” – то якраз НАШЕ.
Власне, через цю вимову українського народу, “узаконену” в правописі, вчених і розстріляли. Майже всіх укладачів правопису знищено.
Агатангел Кримський – мовознавець, поліглот. Знав 60 мов. Звинувачений в антирадянській націоналістичній діяльності. Знищений.
Курило Олена – мовознавець, діалектолог, розробник української термінології. Визнана “виразним представником… контрреволюційної програми української буржуазії в українському мовознавстві”. Знищена.
Олекса Синявський – мовознавець, професор трьох університетів, досліджував внутрішні закони української мови, редактор остаточного тексту правопису. Убитий.
Євген Тимченко – академік, поліглот, спеціаліст по санскриту та порівняльному мовознавству. Звинувачений у контрреволюційній націоналістичній діяльності. Арештований.
Всеволод Ганцов – мовознавець, автор розділу “Фонетика” у Правописі. Звинувачення йому вже не приписувало ворожу націоналістичну діяльність. Слідчі так і казали – автор українського правопису. Пройшов 17 років концтаборів ГУЛАГу.
Григорій Голоскевич – мовознавець, укладач найповнішого (40 тисяч слів) і найкращого українського словника, що вийшов друком 1930 року. Звинувачений у контрреволюційній діяльності. Арештований. Загинув у тюрмі.
Борис Ткаченко – мовознавець. Науковий співробітник Академії Наук, викладач. Розстріляний трійкою НКВС…
Це далеко не весь перелік знищених мовознавців, авторів правопису.
Радянська влада боялася Української мови, як вогню. Бо Українська мова – це українська свідомість, націоналістична, не московська. Українська мова – це незалежність у всіх проявах. Українська мова – це головний свідок у справі “Москва – не Русь”. Прямі нащадки Русі – українці, і одними з перших вам про це скажуть мовознавці.
Ми відновили Незалежність, чому ж правопис не відновили? Основні аргументи: какая разніца; не на часі; звикли до цього правопису, що є; нам так удобнєй.
Насправді, незалежність ми відновлюємо лише тепер. Історичну пам’ять відновлюємо лише тепер, а правопис – це теж наша історія і її треба відновити. Тепер. Хоча озвучувати цю тему почали ще в 90-тих. Це ще один пазлик України.
Не бійтеся цього правопису. Ніхто вас не примушуватиме одразу говорити так, як буде у відновленому правописі. Ніхто не скаже: “Вчора говорив отак, а сьогодні вже кажи Инакше”. Чи відчуло суспільство якусь напругу чи труднощі з нещодавнім поверненням нашої літери “ґе”? Не відчуло. Так і тут. Існуватимуть паралельні форми.
Для чого ці паралельні форми? Щоб плутатися? Це робиться для того, щоб ніхто не витирав ноги об власне українські слова, які теж є правильні. Щоб ніхто не сміявся з “индика”. Бо так казали наші бабусі. Бо це ЗАВЖДИ БУЛО НАШЕ.
Особисто я в цьому питанні хочу довіритися мовознавцям. Ми не обговорюємо в мережах правильність зварювання мостів – залишаємо це спеціалістам. Не обговорюємо правильність розрізання тканин хірургами – залишаємо це фахівцям. У мовних питання теж хочу покластися на вчених.
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини
