Російськомовні отримують інформацію з токсичних джерел. Важливо виходити з російського інформаційного йкультурного поля. Воно перенасичене ненавистю та брехнею. Використання української допомагає убезпечити себе від російської пропаганди, вважає програміст 42-річний Олесь Штефчук із Харкова.
“Мова – це інструмент миттєвого впізнавання. Особливо допомагає у прикордонних регіонах. Ми це бачили й під час подій 2013–2014 років. І зараз, коли спостерігаємо за діяльністю ботів. Вони спілкуються з нами через Google-перекладач”, – каже Gazeta.ua.
Олесь Штефчук перейшов на українську 2016-го.
“Батьки спілкувалися російською. Місто, де я виріс, зараз під російською окупацією. Україномовних було вкрай мало. Хіба люди похилого віку, що переїхали на Донбас і не полишили. Дід був україномовним, до того як переїхав із Хмельниччини на Донбас. Потім чув від нього переважно російську. Українською хіба співали. У школі від нас не вимагали. Вважали українське чужорідним. Пам’ятаю намагання нашої вчительки української прищепити любов до мови. Це викликало радше відторгнення”, – згадує.
Виріс у місті Брянці Луганської області.
“На “Червоній руті” 1997 року в Харкові зі здивуванням побачив, що українська музика може бути цікавою. Відтоді почав цікавитися нею. Читав нашу літературу. Люблю поезію Жадана. Під час помаранчевої революції побачив, що українцям притаманна воля, намагання бути самостійними. Зрозумів, що це – моє. Перейшов остаточно на українську 2016 року. Тоді на інтернет-просторі інціювали акцію до Дня Незалежності #Мовомарафон . 25 днів треба було розмовляти винятково українською. Відтоді спілкуюся тільки українською. Хотів на власному досвіді переконатися, як живеться україномовним у Харкові”, – каже Штефчук.
Мову Олесь почав вивчати у свідомому віці. За 12 років до марафону. Хотів її вдосконалювати. Щоденне спілкування не справдило побоювань. Складнощі під час переходу виникли лише в перший робочий день. Стосувалися технічної термінології.
“Застосунки й налаштування, комміти й дебаги, сторінки сайтів та рядки коду – це потрібно було внутрішньо налагодити. Вдалося. Більшість колег іпродавців ніби давно чекали від мене української й показували “ну от, нарешті”, говорили “будь ласка” там, де не очікував. Єдиною складністю на початку переходу на українську виявилося те, що не можу сваритися, говорити різко й негативно українською. Вдома поменшало суперечок. Не хотілося дивитися у словник, щоб сказати щось неприємне близькій людині. Хотілося лишати свою українську теплою, не вносити непритаманної їй ненависті. Однак, коли бачиш тих, хто йде на червоне світло або їде велосипедом по переходу, хочеться щось донести цим людям. Але розумієш, поки що розумію, що не можу чітко й швидко їм щось сформулювати, тому їду далі. Мова змінює зсередини. Робить тебе м’якшим і добрішим, живить”, – розповідає Олесь Штефчук.
Оточення сприйняло перехід на українську спокійно. Знали його як людину, яка може змінюватися і дивувати. Олесь не припиняє вивчати мову.
“Удосконалюю українську через мобільний застосунок “Р.І.Д.”. Щодня о певній годині він пропонує 3 нових слова, часто справді нових і не загальновживаних. Кристуюся Facebook-групою “Українське слово”, Телеграм-каналом “Correctarium – Українська мова”. Для підтримки й удосконалення рівня користуюся винятково україномовними каналами інформації.
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини
