Показали 100-річні фото історичної місцевості Києва Святошино.
Давня народна назва землі – Святий ліс. Існує версія, що вона походить від імені чернігівського князя Святослава Давидовича, що у чернецтві став Миколою Святошею. Перша документальна згадка про “борок Святошинський” міститься у дарчій грамоті польського короля Сигізмунда ІІІ від 1619-го, за якою визначалися кордони земельних володінь київських міщан.
З відміною Магдебурзького права у 1780-х землі ввійшли до складу державного майна. В середині XIX ст. місцевість була відома як “невеликий сосновий лісок Святошин по Києво-Брестському шосе”, що належав до Білицької волості Київського повіту і губернії, пише Клуб корінного київлянина.
У 1901-му Святошин підключили до електричної мережі, на електротягу перевели й трамваї. За рік завершили будівництво Києво-Ковельської лінії залізниці. Попри те, що казна щорічно отримувала до 30 тис. крб. орендної плати, у селищі не вистачало вуличного освітлення, водогону, тротуарів, бруківки. Різноманітна малоповерхова забудова селища сформувалася до 1916-го.
На території селища розташовувалися 47-е Пушкінське змішане трикласне училище, комерційне училище Долинської, приватна школа, вечірні класи для дорослих, бібліотека Товариства тверезості, санаторій Сувальського та Рокочі, гідропатична лікарня Сувальського, пошта і телеграф, фотоательє Роштанова, кілька аптек, лазня, бакалійна та інші крамниці, вільнопожежна дружина.
У громадському парку з дерев’яним будинком театру, що нині не зберігся, влаштовувалися театральні вистави, концерти, гуляння. Було облаштовано два ставки для купання і катання на човнах. На торговій площі функціонували базар і ресторан.
Чудова природа, зручний транспорт, налагодженість дачного життя зробили Святошин найпрестижнішим серед дачних селищ того часу.
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини
