Його відпустили зі служби лише на 5 днів.
Воїн з Херсонщини повернувся додому вперше за 9 місяців. На початку повномасштабного вторгнення він одразу опинився на вогневих рубежах і в окопах, і не зміг зміг вивезти свою вагітну дружину з Херсона. Всю російську окупацію вона провела в місті, і попри все змогла народити йому донечку, йдеться в ТСН.
Від початку повномасштабного вторгнення прикордонник Дмитро вперше повернувся додому, в деокупований Херсон. “Це дуже сильно довгоочікуваний момент. В мене аж руки трусяться”, – каже боєць по дорозі додому.
Дорогою Дмитро розповідає свою історію і помітно нервується. Там, в Херсоні нього чекає його Женя, цивільна дружина. Вони планували весілля на березень, але війна розділила їх у лютому. Дмитра застала на службі, а Женя – тоді вагітна – виїхати з окупованого міста просто не змогла. “Десь майже тиждень не виходила на зв’язок. Зараз за півтора тижні зідзвонювались так, чисто на 5 хвилин, якщо проривався зв’язок. А так – ні слуху, ні духу”, – розповідає Діма.
З собою прикордонник мав жетон із фото коханої, замовив умисне такий, хотів, щоб хоча б так була поряд.
Пара не бачились майже 9-ть місяців. Поки він воював, вона в окупації народила донечку. “Пологи пропустив, перше слово пропустив. Я все пропустив, виходить. Ай.. Той, хто каже, що мужики не плачуть, ай… Хай приїде до мене, я йому особисто в лице плюну”, – каже Дмитро.
В рідному дворі на воїна вже чекають, емоції і сльози переповнюють всіх присутніх. “Дайте донечку потримати. Я 5-ть днів її з рук не випущу. Хай так й лишається до дємбєля”, – молодий тато не стримує сліз.
Додають радості чоловіку і перші кроки дитини на руки тата. “Мені вже все, мені більш нічого не треба”, – каже він.
Народжену в окупації – її назвали “Мирослава”. Вона вирішила з’явитися на світ не лише в непростий час, а й через кесарів розтин. Що її батько військовий – в лікарні, а згодом і для сусідів Женя до останнього тримала в суворій таємниці. В окупації мати воїна ЗСУ у родині – небезпечно. “Казала немає, що в Польщі, поїхав десь… На моєму прізвищі зараз – Сохатська Мирослава Дмитрівна”, – розповідає мама дівчинки.
Планів у Діми і Жені багато: нарешті розписатися, похрестити малу, і вивезти родину з Херсона в безпечне місце. А часу – обмаль, зі служби захисника відпустили додому лише на 5-ть днів.
В квартирі без світла і без води нарешті лунає сміх. Попри війну – життя не зупиняється.
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини
