Нещодавно в мережі викликала обурення фраза Юрія Винничука про те, що, мовляв, російськомовне населення України – не українці.
Чимало “тожепатріотів” накинулося на всіх причетних до публікації зі звинуваченнями в дискримінації, розпалюванні, поширюванні й розхитуванні. Але річ, мабуть, не в розхитуванні, а в тому, що в душі, якщо вона там є, вони відчувають, що це правда. Вони не можуть стати частиною українського народу, бо ненавидять його мову й культуру. Хотіли б бути хазяями цієї землі, але поки що тут ще забагато українців. Тому вони щосили проти нас воюють, усіма способами, які мають в арсеналі – звинуваченнями, істериками, образами, скаргами й погрозами намагаються змусити українців мовчати, а якщо говорити – то їхнім язьіком.
Вони не розуміють, що всі все бачать, усім зрозуміло, хто чужинець і загарбник, а хто – нормальна людина.
Польський юрист написав про свій досвід спілкування з “російськомовними українцями” – і він не надто райдужний. Але слово автору:
Я кілька днів думав, чи розмістити цей допис, але так мене востаннє дістали всіляки захисники так званих російськомовних українців, що вирішив таки написати.
Позаминулого тижня був весь день на судових засіданнях у познанському апеляційному, кримінальному суді. Суд розглядав 14 апеляцій, 6 було – від громадян України. Мені вже стало моторошно, коли я осмислив, що майже половина всіх засуджених за злочини – українські громадяни.
Виявилося, вони всі російськомовні, я зітхнув з полегшенням.
Для всіх їх був перекладач української мови.
Усі вони нічєво нє панімалі, алу суду це не вразило, суддя – головуючий сказав, що українські громадяни мають знати українську мову і годі.
Їхня поведінка була жахлива, хамили, кричали, треба було їм безліч разів звертати увагу. Перекладач сказав, що не буде перекладати з російської, суддя – головуючий сказав, для нього це відмова від пояснень. Але кожному дали змогу щось сказати, хоча і не перекладали.
Один з них просив задовольнити його апеляцію. Він сказав, що не хоче бути видвореним до України, бо ненавидить Україну, це країна бандитська, кримінальна, бидляча а люди там – усі розумово відсталі.
Я розумів, прокурор розумів і судді (такого були віку), теж зрозуміли. Усім відібрало мову.
Один суддя не стримався і російською йому сказав: “я вперше щось таке чую, я судив найстрашніших злочинців, але жодний такого про свою країну не говорив. І сказав: якщо ви так ненавидите країну, яка має бути вашою батьківщиною, то тим паче ви ненавидітимете Польщу, вам тут не місце”
Ось, вам русский мир. Приповз до Польщі. Надіюся, ми собі дамо з ним раду.
Я щодня допомагаю українцям, надаю їм консультації. Ніхто з українськомовних не звернувся до мене з кримінальною справою. Я ніколи не чув. А росіяни з України? Ось, бачте.
У вас теж найвища злочинність у йуґовасточних абластях.
Євген Шкодун
Джерело: Вільні новини
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини
