Ця повість перекладе. Її внесено до переліку Особливо Почесного списку Андерсена як один з найвидатніших творів світової літератури для дітей. Але найголовніше, що «Тореадори з Васюківки» – це окремий світ, який промовляє до читача мовою дитинства…
Книга Всеволода Нестайка недарма заслужила визнання у світі. Важко знайти у дитячій літературі твір, що зрівняється з «тореадорами» за рівнем гумору та простої дитячої мудрості. Український контент нагадує найцікавіші з думок малих вигадників та бешкетників…
- У нас була прекрасна, благородна iдея — провести пiд свинарником метро. Це мало бути сюрпризом. Перша лiнiя метро у — Васюкiвцi! Станцiя «Клуня» — станцiя «Крива груша». Три копiйки в один кiнець. Родичi — безплатно. З учительки арифметики — п’ять копiйок.
- Небо — це така штука, що дивитися в нього можна годинами.
- Той, хто дбає тільки про власну шкуру і свою кишеню, не вартий доброго слова.
- На другий день наша дружба з Явою була ще бiльш скрiплена. Так би мовити, кров’ю. Бо дiд Салимон подiлився своїми враженнями про фараонську пiрамiду з нашими батьками. I батьки нашi зробили нам чотириста двадцять восьме серйозне попередження по тому мiсцю, про яке при дiвчатах не говорять.
- Стьопу ми не любили. Вiн щодня чистив зуби, робив зарядку i взагалi був свиня. Коротше, вiн був те, що називається зразковий учень: учився на самi п’ятiрки, поводився в школi бездоганно, не бешкетував, не бив вiкон, не вмочав косу дiвчинки, що сидить попереду, в чорнило, не пiдпалював на уроцi «жабку» з кiнострiчки… I цим дуже всiх нас пiдводив.
- I що ото за синоптики, що не вмiють звичайнісiнького дощу вгадати! В нас у селi кожна баба вам за три днi наперед дощ завбачить. Прикмет же є певних скiльки хочеш. I по тому, як вiтер вихриться — чи на порiг, чи з порога. I як кури поводяться. I як сонце сiдає… I коли дерева балакають… Завели б собi на метеостанцiї курей — i клопоту б не мали!
- I хто вигадав отi екзамени! Та ще навеснi, коли повiтря пахне футболом i цурками-палками, коли пташки галасують, як баби на базарi, i коли так сонячно й тепло, що ми з Явою вже тричi купалися.
- Господь, як бабусі кажуть, не курив і окулярів не носив. Та й не усміхався ніколи. У всякому разі, не бачив я жодної ікони, де був би намальований Бог з цигаркою, в окулярах або навіть просто з усмішкою. Завжди серйозний і нахмурений. Не бачив я ніколи усміхненого Бога. І як в нього тільки вірять, в такого невеселого.
- От я зараз пiду, прямо скажу йому, що вiн талант, i… дам у вухо. Щоб не задавався. Для талантiв головне – це не задаватися, їм обов’язково треба час вiд часу давати у вухо.
Ми хочемо від усього серця побажати, щоб свою дружбу ви пронесли через усе життя. Святе це діло — дружба. Найсвятіше і найчистіше почуття в світі. І найчистіше воно в дитинстві. Бережіть його і шануйте! Бо найвірніші, найбільші, найкращі друзі в світі — це друзі дитинства. І той, хто на все життя збереже друга дитинства, той щасливий! А хто не збереже, тому гірко буде. Бо дитинство не повторюється… і проживе той своє життя без дружби. І буде воно дуже безрадісним, хоч, може, й довгим. І не відчує він себе по—справожньому людиною. Бо найбільше ти Людина, коли щось робиш для друга. Пам’ятайте про це, хлопці!
За матеріалами Сома.
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини