Можуть, звичайно, сказати, що дві важких дорожньо-транспортні пригоди за участю кортежу нового президента країни і одного з новоявлених керівників віртуальної, але потенційно правлячої партії – просто збіги обставин.
Мало що може трапитися на українських дорогах! Мало хто може опинитися за кермом! Як можна використовувати трагедії в політичному аналізі, має бути соромно, – пише Віталій Портников для espreso.tv.
Мені і було б соромно, якби я не займався не тільки українською, а й російською політикою. І не знав би, що дорожньо-транспортні пригоди за участю російських кортежів, машин чиновників і діячів “Єдиної Росії” – це один з найпоширеніших сюжетів російських новин у останні 20 років. Російські “слуги народу” (якщо ви забули, в Росії чиновників саме так і називають) їздять як хочуть, давлять, кого хочуть, а потім ще й відбуваються легким переляком. Росія давно вже під колесами їхніх розкішних автомобілів.
Авторитарні режими, завдання яких цементувати впливи олігархату, так завжди і приходять до влади – з “новими обличчями” і антиолігархічними гаслами
Але для того, щоб зрозуміти, як це сталося, потрібно повернутися на двадцять років назад і згадати, як з’явилася “Єдина Росія” – тоді ця партія називалася “Єдність”. Оскільки практично ніхто з чиновників і губернаторів не вірив у перемогу нікому не відомого в країні ставленика сім’ї Єльцина Володимира Путіна, олігарх Борис Березовський затягував в цю партію в буквальному сенсі слова пройдисвітів, випадкових людей. Це були “нові обличчя” в прямому, “українському” сенсі цього слова. Про майбутнього главу фракції “Єдність” і голову Державної Думи Бориса Гризлова було відомо тільки те, що він – однокласник нового директора ФСБ Миколи Патрушева. Сергій Миронов, який незабаром зайняв третю посаду в країні – голови Ради Федерації – до походу в політику був безробітним. Дмитро Медведєв викладав в університеті і займався юридичною практикою, в адміністрації президента він з’явився тільки наприкінці 1999 року. Про путінських друзів по кооперативу “Озеро” я вже й не кажу – всі вони були ніхто і політикою не займалися. Це був справжнісінький “Квартал 95”, тільки без провінційних хохм.
І, між іншим, авторитарні режими, завдання яких цементувати впливи олігархату, так завжди і приходять до влади – з “новими обличчями” і антиолігархічними гаслами.
Виникає просте запитання – а чому вони тоді починають давити людей? Ну це просто. Пройдисвіти виявляються пасажирами стрімкого “соціального ліфту”, а модель успіху перед очима у них одна – це аж ніяк не велосипед невдалого руйнівника України Голобородька, а розкішний автомобіль місцевого депутата або прокурора. Якщо депутат або прокурор робив, що хотів, то нашому герою тим більше все дозволено. Він – “слуга народу”, йому ніхто нічого не зробить. І у народного обранця в буквальному сенсі слова відключаються мізки – у тих, зрозуміло, у кого вони взагалі ще були. Такий ефект стрімкої зміни еліт в бідних дезорієнтованих країнах – “слуги народу” починають нещадно давити народ.
Такий ефект стрімкої зміни еліт в бідних дезорієнтованих країнах – “слуги народу” починають нещадно давити народ
Росіян вибачає те, що у них в 1999-2000 році взагалі не було альтернативи, конкуренція йшла між двома колонами чекістів і бандитів, які потім благополучно об’єдналися, згвалтували Росію і напали на Україну.
Українці свою долю під колесами вибирають самостійно. Але у них є інша перевага. Вони живуть не просто в бідній країні, вони живуть в країні, яка ще не дуже скоро стане багатою. Нафта, яка дала можливість Путіну, його друзям і російським олігархам побудувати авторитарний режим, у нас не з’явиться. А тому бажання замінити нинішніх пройдисвітів наступною порцією рятівників Вітчизни виникне в українців уже за кілька навіть не років, а місяців. Без грошей авторитаризм не побудуєш і людей довго не подавиш.
Ми дуже скоро виберемося з-під коліс чергового безглуздого автомобіля. Важливо тільки не потрапити потім під наступні колеса.
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини
