Українці можуть стати першим народом, готовим проголосувати за віртуального персонажа – нехай навіть поки що з плоті і крові, тому що в майбутньому, можливо, ми будемо обходитися звичайними голограмами. Адже Зеленський насамперед виконує роль – саме цим він цікавий своєму електорату.
Про це написав журналіст Віталій Портніков у рубриці Право автора на Радіо Свобода.
“Зібравши колег на ефір, присвячений майбутнім президентським виборам в Україні, я був вражений, як швидко наше обговорення перейшло виключно до теми зростання рейтингу шоумена Володимира Зеленського та його можливих електоральних перспектив. Традиційні сюжети – про те, якою може бути боротьба між іншими провідними претендентами на перемогу, чинним главою держави Петром Порошенко і колишнім прем’єр-міністром Юлією Тимошенко, відступили на другий план. І це незважаючи на те, що до виборів ще кілька тижнів, нічого не вирішено і ми не можемо навіть сказати точно, хто потрапить у другий, вирішальний тур голосування.
Але інтерес журналістів до фігури Зеленського і до логіки симпатій його прихильників можна легко пояснити. В українському політичному житті було багато, але нічого, що хоча б віддалено нагадувало успіх Володимира Зеленського, не було і в помині. Втім, нічого схожого не було і в пострадянській політиці. Якщо Зеленський дійсно доб’ється перемоги, якщо він хоча б вийде в другий тур, можна буде сказати, що українці – як це парадоксально б не звучало – відкривають нову главу політики, політики віртуальної, максимально віддаленої від реальності. А можливо, вся політика майбутнього буде такою?
Можуть сказати, що я перебільшую новизну Володимира Зеленського. Хіба не було в політиці шоуменів? Хіба Володимир Жириновський не з’являвся на естраді? Хіба Дональд Трамп не вів телевізійні шоу? Хіба ще один з відомих кандидатів на пост президента України, Олег Ляшко, не виконував в соціальних мережах популярні пісні? Політикам сьогодні взагалі не чужий епатаж, і чому, якщо політик може бути шоуменом, шоумен не може бути політиком?
Але в тому-то і справа, що і Трамп, і Жириновський, і Ляшко використовували телевізійні шоу для того, щоб відтінити свої особистісні якості, для того, щоб продемонструвати потенційному електорату або просто глядачам себе, а не вигаданих персонажів. Трамп на телевізійному екрані грав Трампа, Жириновський і на сцені залишався Жириновським, Ляшко – завжди Ляшко. Ці люди актори рівно настільки, наскільки артистичним є кожен з нас. І навіть відомі професійні коміки, коли ставали політиками, грали на політичній сцені виключно самих себе, а не своїх героїв – і цим, тільки цим були цікаві своєму електорату.
Українці можуть стати першим народом, готовим проголосувати за віртуального персонажа – нехай навіть поки що з плоті і крові, тому що в майбутньому, можливо, ми будемо обходитися звичайними голограмами. Адже Зеленський насамперед виконує роль – саме цим він цікавий своєму електорату. Причому “політична” популярність Зеленського почала зростати саме після того, як з виконавця скетчів він став виконавцем ролі президента-випадковості Голобородько в телесеріалі “Слуга народу”. Голобородько – проста людина, ніколи не займався політикою і не розуміє, що таке управління державою, ефектно розстрілює парламент на очах досвідченої публіки – приблизно як в Єревані в 1999 році, тільки по-справжньому. І саме ці кадри, божевільні за своєю жорстокістю, безглуздістю і дурістю, стали визначальними в політичній кар’єрі Володимира Зеленського, а точніше, його телевізійного персонажа, лідируючого сьогодні в передвиборних рейтингах. Тому що шанувальники Зеленського в масі своїй готуються проголосувати не за нього. Вони готуються проголосувати саме за Голобородько. І ще один сезон серіалу “Слуга народу” повинен стати головним козирем удачливого претендента.
Сам же Зеленський залишається практично невідомий ні своїм прихильникам, ні своїм опонентам. Після першого ж великого телевізійного інтерв’ю, яке продемонструвало, наскільки кандидат далекий від розуміння навіть не насущних проблем управління країною, але й самої суті мистецтва державного управління, Зеленський намагається якомога рідше з’являтися на телеекранах “поза образом” – і, між іншим, правильно робить. “Живий”, справжній Зеленський потрібен тільки його противникам, прихильникам він абсолютно не цікавий. Якщо запитати у прихильника про самого Зеленського, він скаже у відповідь кілька чергових фраз – про те, що у його обранця юридична освіта, і про те, що він створив свій бізнес (мається на увазі Студія “95 квартал”, що виросла з однієї з команд українського КВН). Але приблизно те ж саме завжди говорять про будь-яку людину, що з’являється на українській політичній сцені. Диплом і бізнес – це як раз доказ того, що Зеленський не просто актор, що він такий же потенційний управлінець, як і всі інші. Але важливо в ньому зовсім не це, а те, що він робить у своєму серіалі. Прихильникам потрібен Голобородько, і тільки він.
Тому те, що говорить “справжній” Зеленський, сприймається всерйоз тільки тоді, коли вписується в сценарій телевізійного серіалу. Але якщо не вписується, то просто не помічається, як ніби цього й немає.
Голобородько роз’їжджає в серіалі на велосипеді, а Зеленський роз’їжджає на розкішній машині з охороною, наданою фірмою олігарха Ігоря Коломойського. Але в свідомості глядача, який став виборцем, залишається тільки велосипед. Саме на цьому велосипеді Володимир Зеленський і може в’їхати в резиденцію українського президента. Його виборець не помітить кавалькаду дорогих автомобілів, усміхнених олігархів і хитро примружених чиновників, що вже готуються зайняти свої місця у владі в разі можливої перемоги “народного кандидата”.
Не помітить саме тому, що в серіалі поряд з Голобородько цього всього не було.
Зате був велосипед”.
Анастасія Сорока для Amazing Ukraine
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини
