Ми повинні змінювати Україну самі, за нас це ніхто не зробить

1053

Соняшний Чорнобривець – так називають скульптора Василя Рижука з Луцька. Бо майстер робить досить незвичну справу – самотужки висаджує квіти вздовж узбіччя доріг навколо власного міста.

Про це повідомляє 24 канал

За 20 років Василю вдалося заквітчити 600 кілометрів автошляхів. Він переконаний, що глобальні зрушення починаються з маленьких справ. Тож соняшниками та чорнобривцями біля автотрас заохочує людей до змін у країні.

Квіти замість фарб

Свою мистецько-громадську ініціативу Василь називає “Квітучий прапор України”. Таке своє заняття скульптор вважає допоміжним, але зараз – дуже важливим. Коли починав озеленювати узбіччя, дороги були в поганому стані, з величезними бур’янами обабіч. Тому чоловік захотів зробити все можливе спершу від себе, а вже тоді вимагати змін від влади:

Я – митець, і через то зараз поміняв фактично фарби на квіти. Тому шо всі кажуть: “Давайте Україна буде квітучою”, а робити чомусь не кожен хоче це. Бо якби всі потрошечки зробили, серйозніше ставилися до того, то ми могли б змінити її буквально за півроку, я впевнений.
Сусіди побачили, що Василь робить добру справу, і віддали частину прибудинкових територій біля багатоповерхівок під розсаду. Молоді рослини Василь не лише висаджує обабіч доріг, а й дарує людям з різних куточків України:

Нещодавно відправив під Крим, в Херсонську область. Там мене попросили люди були, відпочивав, я їм відправив декоративні соняшники і чорнобривці. Буду дальше продовжувати працювати на дорогах, тому шо зараз якраз сезон садіння: дощі пішли, земля мокра, вони добре приймаються.

Соняшний Чорнобривець заквітчує Україну

Свій день митець розпочинає о 4-й чи 5-й ранку. Бо як тільки починає світати – вже їде на дорогу. Там готує ділянку, вириває бур’яни, скопує ґрунт та висаджує розсаду. За одну таку поїздку витрачає 300-400 гривень на бензин. У Василя є два товариша, які після роботи іноді допомагають засаджувати узбіччя.

Люди, які проїжджають повз, зазвичай зупиняються – хтось дає гроші, інші пропонують допомогу, дехто просто дякує:

От вже тут з України з’являються патріоти, вчені, видатні люди. Але, на жаль, серце болить, коли вони роз’їжджаються по всьому світу, змінюють свої спеціальності, шукають роботу, щоб заробити кошти. Багато з них сумує за Україною все одно і все одно хоче повернутися. А багато їх не приїде, залишиться. Тому ми повинні змінювати тут самі, за нас це ніхто не зробить. Саме сьогодні, як ніколи. Говорити можна дуже багато, і говорять багато, і показують. А коли конкретно стоїть справа і сказати: “А що ти зробив для власного народу? Для своєї держави?”, коли ти від неї щось хочеш мати.
Соняшний Чорнобривець заквітчує Україну

Більше любові

Скульптор обрав саме квіти, адже вважає їх проявом любові. А з квітів – соняшники та чорнобривці, бо вони найдовше цвітуть і є одними з квіткових символів України. Своєю діяльністю Василь намагається донести, що світ потребує більше гуманності, краси, любові одне до одного:

Минуле вже не повернеться, розумієте? А сьогодення можна втратити. От люди повинні це зрозуміти. Багато помилок наробили. І чим дальше від тих подій, які відбуваються, тим більше можна по-різному їх регулювати. Хто як хоче, так і робить. Я поїздив по світу, половину світу, можна сказати так, об’їздив. З різними людьми різних національностей спілкувався. Ніхто з нормальних людей не хоче війни, не хоче нікого вбивати. Всі хочуть краще жити, дружити, спілкуватися.

Василь розповідає, що хотів би підтримки від держави для своєї ініціативи і подібних до неї. Адже є стільки ідей та людей, які готові щось робити, але не мають ресурсів. Хоча чоловік розуміє, що все відбувається поетапно, і відзначає позитивні зміни:

От бачите, вже ми їдем по дорозі, вже вона зроблена, бетон положений, потім 40 чи 30 сантиметрів асфальту, вже технологія більш-менш така, яка повинна бути. Але воно так повільно, знаєте, робиться, повільно-повільно, маленькими частинами. Але я колись казав собі: “Якщо в Україні хоч 1 кілометр зроблять такої дороги, як в Європі, то це вже буде маленький крок і підказувати те, що ми вже починаємо розвиватися і ставати на ноги, як маленька дитина”. Розумієте, не все зразу.

Соняшний Чорнобривець заквітчує Україну

Щодня Василь працює близько чотирьох годин, і після фізичної роботи йому вже бракує сил на мистецтво, адже скульптура теж потребує зусиль. Дехто не розуміє чоловіка, вважає, що висаджування квітів – “не чоловіча робота”, адже не приносить прибутку. Але скульптор не зупиняється, бо знає, що для багатьох він – приклад. Діти з місцевої школи навіть пропонують Василю викладати у них предмет “Квітникарство”:

Одна дівчинка сказала мені: “Як би було добре, якби ви в школі в нас викладали квітникарство. Навчили нас того, що ви робите. Ви подумаєте над тим?”. Я навіть зацікавився, що така маленька дитинка і вона вже мені підсказує таку гарну ідею. Кажуть, що молодь погана. Ні, не погана. Молодь гарна і добра, просто над деякими людьми треба працювати. Насіння не проросло, а бур’яни тут как тут. І якшо вчасно його не прополеш, то потім квітів не буде.

Соняшний Чорнобривець заквітчує Україну

Василь відчуває велику підтримку та вдячність людей, які тішаться від його роботи. Каже, що коли всі узбіччя зацвітають – це для нього не лише джерело краси, а й натхнення. Дивлячись на результати своєї діяльності, чоловік усвідомлює, що все в наших руках:

А винуватити сьогодні, що президент поганий, уряд поганий? Да, багато недоліків там, дуууже багато недоліків. Але і ми повинні не забувати про себе. А які ми? Ми повинні змінюватися. І кожен з нас повинний змінитися. Розумієте? От тіки тоді, коли ми поміняємся одне до одного, налагодим стосунки, отоді й буде міцна держава. А в іншому разі не буде. А то поскладали руки і всі: “Ааа, життя погане, життя погане”. І так ціле життя, й потім воно закінчується.

Соняшний Чорнобривець заквітчує Україну

Самосади Києва

Прикрашати квітами узбіччя доріг – поширена європейська практика, адже більшість країн ЄС приділяють чимало уваги ландшафтному дизайну. В Україні подібні практики лише вкорінюються, здебільшого завдяки діяльності таких ентузіастів, як Василь Рижук.

Активні громадяни не чекають допомоги від держави, самоорганізуються, іноді об’єднуються у громадські організації і починають власноруч змінювати свій простір. Приміром, у 2014 році у центрі столиці жителі власними силами перетворили смітник на сквер. Під час Революції Гідності волонтери вивезли сміття, вирівняли ділянку, посадили дерева і квіти, створили громадський город та побудували дитячий майданчик. Так з’явився сквер Небесної сотні. Зараз там проводять різноманітні культурні заходи просто неба.

У 2015 році група активістів перетворила на сад пустир на київському Подолі. Небайдужі люди прибрали територію, посадили квіти, повісили гамаки, встановили гойдалки та лавки, і все це – власним коштом. Відтоді вони постійно вдосконалюють простір “самосаду”.
Соняшний Чорнобривець заквітчує Україну

Мрії Василя

Василю теж близька тема об’єднання. Одна з його монументальних робіт – композиція “Обніміться, брати мої, молю вас, благаю” на фасаді Волинського музично-драматичного театру ім. Т. Шевченка, що у самому центрі Луцька. Це барельєф-погруддя Тараса Шевченка, під яким викарбуване прохання-настанова Кобзаря. На цьому місці завжди багато людей, і митець радий, що такі важливі слова завжди на видноті:

– От якби ми всі могли обняти одне одного, так, то б ми всі нагальні питання, які назрівають в житті, могли би вирішувати. Однак, по сьогоднішній день немає єдності, є багато розбіжностей, розумієте? І через то немає того позитивного результата, який міг би бути вже в даний час сьогодення. Але я думаю, що молоде покоління – воно розумне, воно здружиться. І ці слова, які написані на цій архітектурно-скульптурній композиції – “Обніміться, брати мої, молю вас, благаю” – застосує. І ми побудуємо нову Україну, квітучу. Вона розцвіте обов’язково.

Фото з відкритих джерел

Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини