“Зовнішня” Європа стає слабшою, а через це сильнішою має ставати “внутрішня” Європа. Маємо відходити від комплексу, що “десь там” є ідеал: його немає, ідеал тільки всередині. Наша опора – в нас самих. “Чужому навчайтесь і свого не цурайтесь”.
Це не означає, що ми стаємо самотніми. Ні, просто дорослішаємо. В геополітиці немає “родин”, але є союзи і партнерства. Чим тверезіші наші очікування, тим менш токсичні розчарування. Спасіння ззовні немає, але є союзники.
Дрейф США та ЄС у бік Росії є, але він не є апокаліптичним. Все залежить від нас. Якщо ми себе не захищаємо, то нам не будуть допомагати.
Якщо ми себе не захищаємо, то нам не будуть допомагати
Інформаційне поле все більш токсичне: нас намагаються розділити на “порохоботів”, “зелебобіків”, “соросят” і т.д. Розкол і війна всередині – найбільша небезпека, це те, чого хоче зовнішній ворог (Кремль). Звісно, всередині купа токсичних гравців і груп, але чим більше в країні буде людей, які мислять в термінах хоча би країни (а краще регіону і світу), а не в термінах цих груп, тим більше у нас шансів на спасіння.
Є ризик маргіналізації євроінтеграційних реформ: їх уже зараз намагаються представити як зовнішню змову. В умовах кризи “зовнішньої Європи” наш шлях – європеїзація всередині країни та секторальна інтеграція з ЄС та світом. Стратегія малих кроків.
У 2020 будуть продовжувати дискредитувати Майдан і волонтерську спільноту. Це великий виклик. Сучасна Україна будується на ідеї Майдану і волонтерського руху. Це наш фундамент.