В умовах тотальної недовіри українців до сучасної судової системи їхньої держави, той факт, що уродженець наших теренів був причетний до формування статуту одного з найавторитетніших судових органів у світі і більш того, був одним з найбільш шанованих юристів ХХ століття викличе у більшості скептицизм.
Луї Зон
Тим не менш, мова йде саме про львів’янина, випускника Львівського університету та викладача університету Гарвардського – Луї (Лювіга) Зона. Ким же ж була ця непересічна для міжнародного права особистість?
Луї Зон народився у Львові, в сім’ї корінних львів’ян, 1 березня 1914 року, перед самим початком Першої світової війни. На початку 30-х він вступає до Львівського університету, де вивчає право. Зон згадував, що його студентські успіхи пояснюються тим, що, крім відвідування лекцій, він проводив решту часу в бібліотеці університету.
Після закінчення університету, Сон залишається працювати на юридичному факультеті Львівського університету. Тут він зумів опанувати близько 5 мов, оскільки його робота полягала в укладанні каталогів відмінностей у законодавстві різних країн. З огляду на єврейське походження, кар’єра молодого перспективного юриста у Львівському університеті виглядала дещо туманно, тому Зон надіслав рукопис одного зі своїх текстів відомому професору Гарвардської юридичної школи, Джозефу Білу. Біл був настільки вражений прочитаним, що запросив Зона стати його асистентом у Гарварді. Луї приймає запрошення і за щасливим збігом обставин, він відчалив з Ґданська на захід, за два тижні до нападу нацистської Німеччини на Польщу.
Міжнародний суд в Гаазі
Після прибуття до Гарварду, протягом року Луї захищає дисертацію та отримує диплом доктора права та починає працювати з професором Менлі Хадсоном, а у 1946-му, він починає і викладацьку кар’єру у Гарварді. Окрім цього, він залучився і до суспільно-політичної діяльності. Так, Зон брав участь у створені Статуту ООН. Умови створення міжнародного суду і право на колективну самооборону в разі військового нападу на союзника були відображені в Статуті цієї організації саме завдяки його роботі.
Підписання Гельсінських угод у 1975 році
Також Зон наполягав, що Декларація Прав Людини повинна бути прийнята усіма державами, і саме завдяки його невтомній праці, у 1968 році Генеральна Асамблея ООН прийняла тегеранське Послання, відкривши дорогу конференції в Гельсінкі у 1975, де Декларація була підписана главами держав.У 1982-му Зон був представником США на конференції ООН з питання Конвенції морів. З цією зустріччю пов’язана кумедна історія, коли Зон умовно «замкнув делегатів у залі» і протягом 2-х тижнів замовляв їм лише одну і ту ж страву – бутерброди з копченою яловичиною. Пізніше він жартував, що делегатам ці бутерброди настільки набридли, що вони прийняли усі його пропозиції.
Після свого виходу на пенсію у Гарварді, він перебрався до університету Джорджії, де ще за його життя бібліотека юридичної школи університету була названа на його честь, як і ціла низка нагород Американської Колегії Адвокатів. 7 червня 2006 року, у віці 92 років він покинув цей світ і некрологи вийшли у всіх провідних світових виданнях. Проте на його батьківщині, постать Зона залишається фактично забутою і залишається лише сподіватись, що львів’яни рано чи пізно згадають і про цього славного уродженця свого міста.
Джерело: Фотографії старого Львова
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини
