Люди виїжджають селами. 73 українці в день назавжди покидають свій дім. Де знайти гідну роботу, не виїжджаючи за межі України (Відео)

Більшість українців їде за кордон попри наявність подібної роботи вдома.

У пошуках стабільності і головне гідної зарплати щодня 73 українці виїжджають за кордон назавжди.

ТСН.Тиждень з’ясував, де в Україні можна працювати за справжніми європейськими стандартами.

«Наше підприємство займається виготовленням кабельних мереж до світових брендів такі як Фольксваген, Порше, Ауді, ПСА, Фіат», — розповідає заступник генерального директора німецького заводу Петро Марків.

Уявіть, тут працює близько шести тисяч людей. Це найбільший німецький завод тієї корпорації з усіх 93-х у світі. Площа – величезна: тільки виробнича – майже 10 футбольних полів. І все це в Україні. У Львівській області, у місті Стрий.

73 українці в день назавжди покидають дім в пошуках роботи. Темпи такої міграції – шалені, кажуть знавці. Особливо потерпають прикордонні області. Там люди виїжджають ледь не селами. Але робоча міграція можлива не лише за межі України. Ми знайшли інший варіант. Трохи менша зарплата, але компенсована пенсійними внесками, безкоштовним транспортом, житлом, їжею, медичним страхуванням і можливістю лишитися з своєю родиною.

За цей час завод двічі ставав найкращим серед усіх заводів холдингу. Справи йшли настільки добре, що підприємство почало розширюватись:

«У 2017-му році було також відкрито ще одне підприємство у місті Коломия, де наразі працює більше тисячі працівників», — розповідає Марків.

Галина та Дмитро приїжджають на свою зміну. Вчасно, бо привозить їх автобус підприємства . І не тільки їх. Цілі каравани бусів везуть працівників до роботи та з роботи цілком безкоштовно. Кого по місту. А кого з інших сіл. Нинішній радіус доставки досяг уже шістдесяти кілометрів від заводу.

Аби потрапити на виробництво треба одягнути спецодяг. Маленьку екскурсію нам проводить пан Петро – заступник директора. Дорогою до відділу навчання, звідки починається шлях до конвеєра  для нових працівників, розказує приголомшливі факти. Супер підприємство буквально на межі української демографічної кризи.

«Від 6 до 10 чоловік кожного дня покидають наше підприємство», — скаржиться Марків.

Люди їдуть працювати на аналогічні виробництва за кордон: Польща, Словаччина, Чехія.

«Чому? Тому що заробітна плата набагато вища, чим в нас. Ну, це можна сказати, навіть в два рази», — пояснює заступник гендиректора.

Удвічі, а то й утричі вища. В середньому від двадцяти тисяч гривень. Але й зазвичай і роботи більше — 10 — 14 годин на день. Тут – лише 8, включно з обідом. Менеджмент буквально  в реальному часі спостерігає вимивання трудових ресурсів з  України.

«Один працівник, який пішов звідси – він залучає всіх знайомих, які вже працювали тут. Це проблема, я бачу, взагалі Західного регіону України. У мене є знайомі, де можна сказати 50-60%, люди селами повиїжджали. Це є просто трагічно для нас», — підкреслює Марків.

Ситуація настільки критична, що компанія призупинила будівництво третього заводу. Наразі аналізує ризики – чи інвестувати далі. Йдеться вже не про кваліфікованих робітників. Беруть всіх і готові вчити власним коштом.

Новачків тут навчають, як дітей – за допомогою конструктора. Навіщо це потрібно? Для того, щоб розрізняти кольори, швидко ставити деталі та вміти користуватися кресленням.

Потім – другий етап навчання – вже на реальному обладнанні.  Сім з половиною годин. На ногах. Живий конвеєр. Але, тут без  досвіду та профосвіти платять мінімум – від 7 з половиною тисяч гривень.

«У середньому на виробництві, як ми вже згадували, в нас від 9 до 11 тисяч має працівник. Якщо ми вже говоримо про середню ланку, відповідно там вже йдеться і від 20 до 30 тисяч гривень в залежності від вакансії», — розповідає керівник відділу персоналу німецького заводу Надія Шабан.

А ось знайомий уже нам  Дмитро на завод прийшов кілька днів тому. До заводу працював на заправці в рідному селі. Звільнився – бо 3 тисяч, які платили на місяць на сім’ю, геть не вистачало.

«Була можливість поїхати до Польщі десь місяць тому, але я не захотів їхати в Польщу. Бо багато чув від друзів, що поїхав закордон – Польщу, Францію – і сім’ї розпадаються, я вважаю, що це дуже і дуже погано. Бо що закордонні платять – а що на «Леоні» – то одна можна сказати зарплата. Проїсти, прокурити – то на одні гроші виходить», — зазначає він.

І головне! Майже всі супутні витрати підприємство бере на себе:  житлом у разі потреби забезпечує, на нього ми ще глянемо прискіпливіше. На роботу та з роботи – безкоштовно возять. Обідами годують, ще й смачними.

Та це ще не все! В кожного працівника, окрім, офіційного працевлаштування є медична страховка, та й ще можливість вчити безкоштовно англійську та німецьку мови.

Галині та Дмитру залишається пропрацювати три з половиною години. Потім автобус везе їх до гуртожитку — теж безкоштовного.

«Ми зараз перебуваємо у місті Моршин – те містечко, де компанія «Леоні» винаймає житло для працівників, які живуть поза радіусом 60 км. Це санаторій Світанок», — презентує  провідний фахівець із зв’язків з громадськістю та пресою Юрій Муль.

За словами Дмитра, вони мають телевізор, холодильник, повноцінний санвузол із душовою, туалетом та умивальником. Є також і гаряча та холодна вода. У Галини – такі самі умови. Але поки що мешкає одна.

За словами Муля, наразі у гуртожитку проживає понад 90 коломийчан, які приїхали на навчання. Минулого року тут проживало близько 100 осіб. Ключове слово проживали. Зараз майже всі вони за кордоном. Але  Галина вже має закордонний досвід і їхати знов не хоче.   Дружина і мама 3-х синів чекає вихідних, бо тоді заводський автобус відвезе її до родини.

Галина працювала на сезонних роботах у Польщі. Збирала полуниці.  Витримала півтора місяця.

«Умов немає для проживання, помитись не було де. Харчувалися ми за свій рахунок і оплата в кінці вийшла не така, як обіцяли. Обіцяли – нам би мало вийти десь 500 доларів за два тижні, а вийшло цілих 150», — розповіла вона.

Тож теперішньою роботою – обоє задоволені.  Взагалі-то таких підприємств – достатньо. Особливо їх багато в Західній Україні. Львівська область, Закарпатська. Є в Тернопільській та навіть у Київській. Профіль – теж різний. І всі вони надають не тільки постійну роботу, гідну зарплату, а й соцпакет і житло.

Але все одно програють Європі конкуренцію за трудові ресурси. Рекрутингові агентства , що працювали в Західній Україні, тепер масово вербують єврозаробітчан зі  Сходу.  Утім замовчують можливість потрапити на прийнятні умови в середині країни. В Україні не прийнято покидати свою хату і жити там, де працюєш . Але якщо не створити умов для міграції внутрішньої, то в державі скоро не буде кому працювати.

Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини