Вісім років тому в ніч на 11 грудня підрозділи внутрішніх військ та “Беркуту” штурмували Майдан. Це стало першою потужною атакою на учасників Революції Гідності.
Тоді вперше за вісім століть Київ почув набат Михайлівського Золотоверхого собору, передає Вголос.
На той дзвін тисячі киян виходили з домівок та йшли на Майдан, щоб підтримати протестувальників. Протест студентської молоді та активістів опозиційних партій проти відсутності перспективи у державі з авторитарним поліцейським режимом на зразок сучасної Білорусі переріс з «Євромайдану» у Революцію Гідності і став масовим.
Після Маршу мільйонів 1 грудня, спроб силового розгону Майдану не було впродовж тижня. Очевидно, оточення Януковича недооцінило ту хвилю, яку саме й розбурхало після жорсткого побиття «Беркутом» беззбройних студентів 29 листопада. Й після 1 грудня, коли свої «Майдани» виникли ледь не у всіх обласних центрах та у великій кількості менших міст, перебувало у дещо шоковому стані.
Можемо припустити, що Віктор Янукович піддався «яструбам» зі свого оточення, які на зразок путінської Росії рекомендували «задушить в зародише» протест. Та пам’ятаючи ефект сутичок 1 грудня біля Адміністрації Президента на вулиці Банковій, було обрано тактику поступового жорсткого витіснення, аби не створити підстав для чергової масової мобілізації людей на підтримку Майдану.
Після Маршу мільйонів 8 грудня, який завершився масштабним вічем на Майдані, опозиція була впевнена у силах. Зауважимо, що саме 8 грудня свободівці звалили пам’ятник Леніну, а охорона Майдану затримала провокатора, який намагався розпочати бійку з патрульними міліціянтами. Ним виявився капітан Управління державної охорони.
Та наступного дня влада перейшла у контрнаступ. Зранку 9 грудня (о 10.00) внутрішні війська та бійці спецназу МВС (47-й полк спеціального призначення «Тигр») прорвали блокаду військової частини у Василькові, жорстко розігнавши протестувальників та місцевих мешканців, що блокували її від 4 грудня. Це дозволило силовикам перекинути в центр столиці важку техніку та отримати низку транспортних засобів для перевезення особового складу й спорядження.
Вже об 11.30 МВС закриває станції метро Театральна, Хрещатик та майдан Незалежності. Бійці «Тигру» блокують Майдан з боку Михайлівської вулиці. Вже о 16.30, з настанням темряви, бійці штатних частин Внутрішніх військ, серед яких чимало молодих призовників, за підтримки спецназу МВС починають витісняти протестувальників з вулиць навколо Майдану, розбираючи одна за одною встановлені там барикади.
До ранку 10 грудня були розібрані всі барикади в урядовому кварталі. При цьому силовики не часто вступали в прямий конфлікт з майданівцями, лишаючи брудну роботу на так званих «тітушків» – найманців. Від їхніх нападів важкі травми отримали 10 майданівців.
Невідомо, хто саме з тодішнього керівництва ухвалював кінцеве рішення та віддав наказ про штурм. Та точно відомо, що цього не могло б відбутись без особистого схвалення Віктора Януковича, який на той час сконцентрував максимальний контроль над всіма гілками влади в руках своєї родини й власних друзів.
11 грудня вночі о 1:02 бійці різних територіальних частин «Беркуту», який стягнули до Києва зі всієї України, почали за допомогою вантажного автомобіля ламати барикаду на вулиці Інститутській. Їм намагались перешкодити депутати-свободівці, серед яких Руслан Кошулинський та Олексій Кайда, проте беркутівці жорстко накинулись них, і двоє свободівців отримати травми.
Силовики почали просуватись далі, і згодом стіна штурмовиків зіштовхнулась зі стіною протестувальників, які почали ритмічно тіснити «Беркут» вгору по Інститутській. Та згодом до силовиків надійшла підмога, і близько 2-ї години ночі «Беркут» починає жорсткий штурм з використанням сльозогінного газу. Тітушки вриваються до наметового містечка на Майдані й починають підпалювати намети, частина з них озброєна ножами. Паралельно з цим частини сил спецпризначення МВС концентруються на вулиці Михайлівській. Зрештою «Беркут» прориває барикаду на Інститутській і впритул наближається до сцени Майдану.
В цей же час зі сцени Майдану виступають та закликають бійців «Беркуту» не застосовувати силу, читають молитви, співають гімн України. Киян закликають вийти на допомогу Руслана Лижичко, Юрій Луценко, дзвонять дзвони Михайлівського собору (почав бити в набат дзвонар Іван Сидор).
Диякон Михайлівського собору Іван Сидор згодом згадував:
«Отримав благословення у намісника монастиря ігумена Агапіта і побіг на дзвіницю. Як бити на сполох, не знав, адже останній раз таке відбувалося в 1240 році, коли під Києвом стояла татаро-монгольська орда. Але постарався вкласти в передзвін всю душу і дзвонив так сильно і так довго, щоб все місто почуло і прийшло на Майдан… Я почав втрачати сили ще до кінця першої години. Добре, що мені на допомогу прийшли студенти. За чотири години ми вшістьох порвали чотири троси на дзвонах! У мене встигли нарости і полопатися криваві мозолі, стер собі руки в кров, але болю майже не помічав…»
О 2.20 «Беркут» прориває барикади з боку Бесарабки, і мітингувальники відступають у приміщення КМДА. Під час цих подій отримав поранення народний депутат від ВО «Свобода» Андрій Ільєнко. О 3-й ночі «Беркут» прориває барикаду з боку Європейської площі і наближається майже до сцени, проте до 5-ї ранку активісти витримали оборону і зберегли контроль над Будинком профспілок. Це саме в ці драматичні години водії таксі та прості кияни підвозили тих, хто спішив до центру столиці допомогти відстояти Майдан.
Із кожною годиною людей у центрі столиці ставало все більше – станом на п’яту ранку мітингувальників, за різними джерелами, було від 10 до 20 тисяч. Через кілька годин силовики спробували штурмувати Київраду, однак кількісна перевага вже явно була на боці активістів Майдану, і спецназівці – відступили.
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини
