Я з тих людей, для кого “найліпша риба – то ковбаса”. Ну бо, знаєте, в рибі ості, рибу треба чистити.. Але шо робити, якщо пізнього осіннього вечора улюблений доктор Тарас ставить “перед фактом” і вручає мішок з трьома коропами. Живими. Які б’ють хвостами і лякають не тільки мене, а й мого пса.
Так отож, коропів я зуміла “деактивувати”, почистити від луски, вительбушити. І поки чистила, то вже в мене сил на щось складне не було. І тут я згадала мандрівку в Кваси, де в “Гагарін і Бокораш” були просто фантастичні короп’ячі ребра. А як вони пасували до ципівського пива… от зараз пишу і аж захотілося знову.
Отже, короп’ячі реберця, як на мене, це ідеальний спосіб смаження коропа, але так щоб не бавитися з філетуванням і щоб потім їсти було зручно. За правильним переписом його треба панірувати в кукурудзяній муці, але в мене її якраз не було, тому ось мій спосіб –
Почищеного, вительбушеного і декапітованого(*) коропа порізала на “дзвонки” шириною з великий палець. Посолила, поперчила, зкропила цитриновим соком і цитриновою цедрою. Залишила хв на 15-20.
В мисці змішала пів на пів муку і манку (або, як я вже писала вище, – взяти кукурудзяну муку). Рибу гарно обмакнула в муці і смажила в гарячій олії до гарного зарум’янення. Олії варто взяти більше, ніж зазвичай, зробити таку “напівглибоку олію”, щоб рівень був до половини риби.
Майте на увазі, кукурудзяна мука і манка смажаться довше і не так, як просто мука. Проста мука горить швидше, і тому тут власне добре взяти грубшу фракцію, щоб поки вона буде смажитися встигли просмажитися дрібні короп’ячі ості.
До речі, хвостову частину я не різала, а просто надсікла шкіру гострим ножем навхрест. Тому з кожного коропа виходить зо 5-6 “реберець” і доволі великий хвостик. А засмажений до крумкості хвостик – це особливий делікатес!
Їсться така рибка не прикро, короп’ячі реберця легко виймаються, дрібних остей майже не відчутно. Так що сміливо можете спробувати цей спосіб і собі
(*) декапітація – позбавлення голови
Джерело: пані Стефа