У 1909 році архітектор Карл Майредер зводить помпезний будинок на площі Марійській, 6/7 (на розі нинішніх проспекту Свободи та Коперника), від часу його побудови у партері будівлі, що мала сполучення із відомим пасажем Міколяша, функціонував один з найпопулярніших кінотеатрів Львова.
Перша назва закладу – кінотеатр “Авеню”, поруч працювала кав’ярня тієї ж назви, власником якого був Мельхіор Майблюм, один з перших кіномагнатів у Львові. Невдовзі перед I Світовою війною кінотеатр змінив назву на “Thе Dreamland Kino” (1912–1914 роки).
У роки Першої Світової війни назва змінюється на польську “Uciecha” (“Втіха” чи “Утешение”- як ця назва подається російською мовою в путівнику часів російської окупації Львова 1914-15 років). У складні повоєнні роки зал на понад 200 місць тимчасово припинив роботу…
“Втіха” відновила свою роботою 1924 року під керівництвом відомого аматора кіноіндустрії Генрика Шеєра. Кінотеатр користувався неабиякою популярністю. Саме з міжвоєнного періоду його діяльності маємо цікаві спогади…
У народі “Втіху” називали “братрура”, тобто “духовка”. В задній частині кінотеатру стояли м’які крісла, так звані резервні місця, в яких кишіло блохами, а ці комахи деколи гуляли й по всьому залу… Попри такі незручності, резервні місця були популярними серед батярів та їхніх “панянок”…
У 1930-х роках кінотеатр був у співвласності Мавриція Гімпеля, Ізидора Меркеля і Чеслава Добженського, проте рівень популярності залишався високим, зал нараховував 288 місць, зокрема, туди полюбляли ходити українські робітники Львова..
У ті роки “Втіха” часто ставила у репертуар еротичні фільми, перед сеансом публіку розігрівав масними жартами гуморист Юзьо Білявський і пікантним шоу танцюристка зі сценічним псевдонімом Гера Івнінг… У цьому кінотеатрі був лише один проектор, тому час від часу сеанс переривали, і поки кіномеханік перезаряджав апарат, білетери відкривали двері і провітрювали задушливий зал. У цей час дехто виходив надвір покурити, і тоді спритна молодь, яка під дверима очікувала на цей момент, проникала до залу, тому під час наступної перерви білетери ретельно перевіряли квитки, аби виявити “зайців”. Аби розмова із “зайцями” виглядала переконливо, білетерів набирали серед колишніх спортсменів…
У роки німецької окупації кінотеатр продовжував роботу, від 1943 року, назву змінено на “Луна”, у Львові в різні часи вже існувало щонайменше два кінотеатри з цією назвою.
Від 1946 року це кінотеатр імені Лесі Українки. Характер репертуару підкреслював неоновий надпис над касовим фойє “Новини дня”. У 1980-х у приміщенні фойє каси діяв зал ігрових автоматів. Пізніше кінотеатр перейменовано на “Кассандру”, у 2007 рішенням міськради державне комунальне підприємство скасовано, ще один зал у Львові припинив своє існування…
Фото з відкритих джерел
Джерело: Фотографії старого Львова
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини
