“Кінець фільму” настав так підступно: вірші світлої пам’яті Андрія Кузьменка

“Скоро попіл залишився, де був щойно вогень… Я втікаю і не знаю, від кого і куди. Я пішов і всьо кидаю: то є таке кіно…”

Він нас не кинув. Він покинув нас,
Хоча робити це ще не збирався.
Чому так швидко збіг Андрія час?
Такий міцний ланцюг – і обірвався?!

Знов ДТП. Який, Вкраїно, раз,
Назавжди гинуть кращі. Ба – найкращі.
Або молоковоз, або КАМАЗ –
І знов нема людини в хижій пащі.

Клубок у горлі. Жаль. А слів нема…
Затерпло серце від німого болю.
Андрій, чи Скрябін, а чи так – Кузьма –
Завжди і всюди був лише собою.

І зойкне ще не раз телеекран.
Нової пісні більше не напише…
Таке пронизливе й щемке синівське «Мам».
Усі концерти – вже тепер колишні.

І обірвалась пісня – сорок шість…
Ідіть до друзів, поки є до кого.
Бо кожен тут, як бачимо, лиш гість,
Що залишає слід або дорогу.

Він так хотів на небо зазирнуть
Й побачити, як рідним там живеться.
Тепер же сам пішов у довгу путь,
З якої вже ніхто не повернеться.

Прийшов у світ цей Скрябін недарма.
Його країна нині – вся в руїнах.
Небесній сотні заспівай, Кузьма!
Ви ще поборетесь за нашу Україну!

Леся Сидорович
03.02.2015

* * *

Тихесенько сяду
В найдальшім кутку
(Давно вже сповідатись мушу)
Розкласти у дивнім
Та сльознім рядку
Старим фотографіям душу…

Ось молодість наша –
Юнацька пора,
(Усі ми співали «під вікна»),
Та тільки в тобі
Запалала зоря
І в серце народне проникла…

Ти навіть у ті
«Домайданні» часи
В житті і на сцені був щирий,
Хоча звідусіль
Чули ми голоси,
Мовляв «українське» в ефірі…

Настав той омріяний
Піснями стан,
Ми знову пишаємось рідним!..
Чому ж ти пішов
У ранковий туман?
Чи доля така очевидна?..

Найкращі завжди
Залишають цей світ,
За ними сади, а не хащі,
Життя – дивовижний
Пісенний політ!!!
Прощай, наш Кузьма,
Ти був кращий!!!

02.02.2015

* * *

Світлої пам’яті Андрія “Кузьми Скрябіна” Кузьменка

Це зрозуміло, кожен в світі гість,
Ніхто не зна, чи доживе до ранку,
Але піти з життя у 46 –
Це долі незбагнена забаганка.
Чому вона зі смаком вибира
Талановитих, мужніх, повних сили,
Невже для долі і буття – це гра,
А ми лише ляльки її безсилі?
Хто вибира to be or not to be?
Хто замовляє засухи і зливи?
Прости, Кузьма, я не казав тобі,
Ти був серед найкращих особливим.
Хай буде пухом батьківська земля,
Хай ангели зустрінуть твою душу!
Щось зимно!
Лиш твоє ім’я
Цю крижану гармонію порушить.

Євген Рибчинський

* * *

У це якось заледве віриться:
Заперечення, потім шок.
Чверть століття нікуди не дінеться,
І життя не засунеш в мішок.

Кузьма прикладом був людини з харизмою.
І думки оздобляв словами знайомими.
“Кінець фільму” настав так підступно, воістину!
Вічна пам*ять! В піснях безсмертя свідомо

Шукатимуть. Пам*ятатимуть, наче друга,
Незнайомці. Їм пісні до життя акомпанували.
А воно – складна, кажуть, штука…
І що буде за мить, ніхто не знає.

Автор: Міра-Флора Каліані

* * *

«…Вибачте, сталась помилка,
Прикра, звичайно… Дарма.
Ми «поховали» Андрійка,
Але він живий, Кузьма.

То не його машина!
То не він за кермом!
Справді, ми трохи згрішили,
Здійнявши всіх догори дном.»

Пишуть усі видання,
Лунає зі всього ТБ,
Країна зітхне востаннє,
І знову почує тебе.

«І нащо ви так тужили?
Я тут, чуваки, живий!
Ну, трохи пропав «з ефіру»,
Зробив собі «вихідний».

Я хочу, шоб так і сталось.
І завтра, з початком дня,
Ми раптом усі дізнались,
Шо всі ці пости – маячня.

Відкрий свої очі, Андрію.
Ми будемо поруч будь що.
Читаю новини. Не вірю.
Занадто. Зарано. За що?

* * *

Спи з миром брат! Ти був моїм кумиром.
Таких людей більше нема
Ми сумувати будемо всім миром
Хай пухом буде брат тобі земля

Ти був простим, для всіх мов другом
Тож спи тепер на небесах
Прожив так мало, й зник з вранішнім димом
Та залишився ти в наших серцях

Чимало встиг ти нам сказати
Та скільки ще було б пісень
Так важко, й боляче таких людей втрачати
Та ми втрачаємо нажаль щодень

Найкращих забирає небо
В обійми смерті, кращих назавжди
Як жаль це так несправедливо!
Спи з миром брат! Ми пам’ятати будемо тебе завжди………..

В. Прокопович

Джерело: Про Львів.

 

Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини