20-річний Кирило Дербас пропав ще 20 грудня – пішов вранці на роботу і зник, наче під землю провалився. Майже три місяці його рідня не знаходила собі місця і жила в повному невіданні, пише “КП в Україні”.
Знайшовся юнак аж в Броварах, причому як там опинився – не пам’ятає. Кирила перехожі знайшли на вулиці без свідомості і доставили в центральну районну лікарню. Там хлопець прийшов до тями, згадав своє ім’я, прізвище і домашню адресу – більше, на жаль, ніяких даних назвати не зміг.
Співробітниця лікарні Людмила Загура припустила, що пацієнта можуть шукати родичі, тому розмістила пост про нього в соцмережах. Тим більше що позитивний досвід у неї є – одного разу жінка вже знаходила рідних хворого, якого привезли з aмнeзією. І в цей раз інтуїція не підвела – на запит про Кирила “виплили” десятки, якщо не сотні повідомлень про зниклого в Дніпрі хлопця.
Скрізь говорилося про заплакану бабусю, яка кожен день, в будь-яку погоду ходить по центрі міста, показуючи маленьку фотографію онука і вдивляючись в перехожих. Один за іншим городяни почали розміщувати орієнтування в соцмережах. Старенька при цьому навіть не здогадувалася про масштаб пошуків і те, що стала причиною народної хвилі допомоги.
Коли Людмила Загура зателефонувала пенсіонерці сказати, що онук знайшовся – сліз було море. Причому плакали обидві.
– Він потрапив до лікарні з отруєнням невідомими речовинами, може, обпоїли чимось. Прокапали, все нормально, – розповіла рятівниця з Броварів. – Лікарі діагностували чepeпно-мoзкову тpaвму. Також у хлопця часткова aмнeзія.
Забрати Кирила додому доручили рідній тітці, яка примчала за племінником рано вранці 12 березня.
– Дякую всім добрим людям! Вже наші їдуть, сьогодні будуть в Дніпрі, – не приховувала хвилювання, радості і сліз бабуся Лілія. – Я трошки говорила з ним, переконалася, що це мій хлопчик – головне, живий. Звичайно, до цього часу не можу відійти, пережила три місяці кoшмаpу. А що сталося – не знаю. Ось приїде Кирило і розповість. Мені тільки сказали, що його знайшли, підібрали, відвезли в лікарню.
Найближчим часом жінка планує відгодовувати і доліковувати онука, а там, сподівається, усе буде як раніше. За словами пенсіонерки, їй самій довелося виховувати хлопчика – мама Кирила пoмepла, коли дитині було всього два роки. Батько відразу ж поїхав на заробітки до Львова.
Повернувся через чотири роки – одружився вдруге, забрав сина і заборонив бабусі з ним спілкуватися. Через десять років привів його, вже 16-річного, сказав, мовляв, їде на море, подбайте пару тижнів. Ці “пару тижнів” знову затягнулися на чотири роки, точніше, чоловік просто не захотів забирати хлопця.
Джерело: intermarium.news
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини
